Ще зовсім юний, а ЯКА ЛЮДИНА!
ЯК Україну він свою любив!

У час тривожний хлопець не ховався
І не чекав, що “якось все мине”,
Усе, що міг, робив – не оглядався –
І рішення його було тверде.

Війна ж тривала… І роки спливали…
Вже й 18 – можна в добробат!
Госпітальєра щиро привітали –
Хоч молодий, а справжній воїн-брат!

Відважне серце, сповнене любові,
Юнацька відчайдушність – для добра
Країни, що знов б’ється у двобої,
Впустивши в дім сусіда-чужака.

Наш Смурфік…не дожив до перемоги.
А так хотів учитись! Та не встиг…
І пострілом обірвані дороги
Забрала смерть жорстока. Подих стих…

Вже попрощались рідні й побратими,
І виплакало небо спільний біль.
Віддав життя за волю України.
Героєм став. (…немає більше слів)

Надія Умриш 18.04.2019, Маріуполь
15 квітня, друга річниця смерті завжди 20-річного добровольця-парамедика

Микола Волков
“Смурфік”
25 лютого 1999 р., м. Маріуполь – 15 квітня 2019
Парамедик, Українська Добровольча Армія.

10 квітня 2019 р. в околицях с. Водяне отримав складне кульове поранення в голову з пошкодженням великої частини мозку та кісток. Був доставлений до обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова м. Дніпро і прооперований, перебував у коматозному стані. За життя пораненого лікарі боролися п’ять днів, однак близько 8.00 ранку 15 квітня він помер.

Залишились батько та зведена сестра.
Вічна Пам’ять!

Андрій Власенко