Минулої п’ятниці у Вінницькій виправній колонії №86 наклав на себе руки 29-річний засуджений Андрій Кучер.
Його знайшли повішеним у камері. Молодий чоловік залишив передсмертну записку, у якій повідомив, що піти на цей крок його змусила байдужість суддівської та прокурорської системи. А ще він попросив вибачення у своєї бабусі і заповів похоронити біля матері… Подробиці цієї НП нашому кореспонденту розповів відомий правозахисник Вадим Човган.
— Засуджений Андрій проходив по справі за ст. 185 ч.3 КК — крадіжка. Вінницький міський суд призначив більше 2 років позбавлення волі. Початок строку: 13.07.2020 року, кінець — 30.09.2022 року. Пізно ввечері 16 квітня він здійснив суїцид. Я ніколи раніше не читав передсмертних записок. А цю прочитав, краще б я цього не робив.., — заявив Вадим Човган.
— У записці засуджений Андрій Кучер просить вибачення у своєї бабусі: «Я много чего сделал и ни разу не просил прощения именно искренне, от души. Я не был идеальным внуком, но всегда хотел таким стать. Прости меня за все и не осуждай меня за сделанные мною капости, грехи и оплошности». Мене зачепила причина самогубства. «Этим строком меня сломало полностью и окончательно. И учитывая, что меня с вероятностью 99% не пропустят по УДО, я знаю, что до повторного УДО или до звонка я не дотяну, потому что судьям и прокурорам глубоко на*рать на нас, заключенных». Далі він уточнює роль суддів та прокурорів: «Откуда им знать, стал [я] на путь исправления или нет, и вообще в каком эмоциональном состоянии мы здесь пребываем».
Посадили його на два з гаком роки за крадіжку з магазину. У травні вже міг би розраховувати на умовно-дострокове звільнення. Чому ж йому мали відмовити з вірогідністю 99% і при чому тут судді чи прокурори? Після зміни керівництва Вінницької обласної прокуратури тут почалися нечувані раніше юридичні практики. Прокурори почали гальмувати звільнення засуджених за хворобою. Через таке гальмування кілька тяжкохворих засуджених померли в місцевих тюрмах замість того, щоб померти по-людськи на волі.
Так само прокурори почали гальмувати умовно-дострокові звільнення. Наприклад, якщо до зміни керівництва прокурори оскаржили 6 із 44 позитивних судових рішень про дострокове звільнення (13%), то за цей самий період при новому керівництві прокурори оскаржили 11 із 36 рішень (31%). Тобто оскаржували дострокові звільнення майже втричі частіше. Що значить ця статистика? Засуджені мають загострене почуття справедливості. Вони знають, за що покарані. Але не будуть терпіти несправедливості під час цієї кари. І реагують на це суїцидами, а іноді і бунтами, які вже назрівають в іншій тюрмі на Вінниччині.
Нашому журналісту вдалось з’ясувати, що загиблий Андрій Кучер родом з Павлівки Калинівського району. 83-річна бабуся Клавдія Яківна, у якої онук у записці просив вибачення, гірко переживає втрату, хоч і їхні стосунки були непростими.
— Матір Андрія померла 10 років тому, а з батьком давно вони розійшлись, то його нема. Багато часу я віддала вихованню онука. Гляділа як могла, бо ж бідне, сирота. Андрійко успадкував талант від мами — дуже гарно малював, мав чудову пам’ять. Для сусідів, нас та односельчан він був добрим та порядним хлопчиком до третього класу. А тоді десь зв’язався з поганою компанією. Став обманювати, брав у мене кошти. Тоді я його здала в інтернат. Коли повернувся, Андрій попросив прописати його, бо хотів вчитись у Вінниці на будівельника. Але онук почав прогулювати пари, на жаль, не виправився. Мені стали телефонувати невідомі, погрожували молоді хлопці. Я трохи боялась, бо погано ходжу, — каже Клавдія Яківна.
— Коли рвались снаряди у нашій Павлівці, попадала стеля, ми перекрили хату. Онук Андрій нічого не знав про це і не питав. А це якось дзвонить хтось і в трубку питає: «Ти не впізнала мене, бабусю?» А тоді Андрій сказав, що у Вінниці в тюрмі, що нічого страшного не зробив, щось там з документами. Наостанок просила його поміняти життя, набиратись розуму. І ось такий кінець…
– Я навіть позичу кошти, але поховаю Андрія достойно і біля його мами, — каже бабуся хлопця.
Але співробітники тюрми кажуть, що засуджений мав психологічні проблеми, тож і наважився повіситись.
Сподіваємось, що Вінницька обласна прокуратура візьме до уваги вказані факти і проведе справедливе розслідування інциденту.
Вікторія СНІГУР
