В’ячеслав, Василь та Вадим є рідними братами, родом із Вінниччини. Про історію їх служби повідомляють у ФБ групі “Операція об’єднаних сил”.
Старшому – 22 роки. Молодші на рік, Василь та Вадим – двійнята.
Брати служать у мотопіхотному підрозділі, який виконує завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил. Вони розумні, спортивні, технічно грамотні: усі троє в навчальному підрозділі опанували фах механіків-водіїв бойових машин піхоти.
Як кажуть співслужбовці, з-поміж трьох братів Василь – ще той дотепник. Навіть про серйозні речі він здатен розповісти з усмішкою.
Про свою щиру пристрасть до професії «мехвода» БМП-1 хлопець каже, що понад усе любить «всипать дусту» на своїй «копійці».
– Як були на полігоні на Львівщині, то на своїй БМП-1, не одну сотню кілометрів по полях та болотах накрутив. Навіть через водну перешкоду переправлялись на ній, – розповідає він.
Меншого з двійнят, Вадима до війська покликали брати, мовляв, тут знайдеш собі діло до вподоби. І вони були праві.
Єдине, чого бракує Вадимові у полі, то це повноцінного спортивного залу, адже в шкільні роки він займався важкою атлетикою. Йому і нині не проблема зробити п’ять підходів жиму 100 кілограмовою штангою. Але зізнається, що на бойових позиціях для цього не час. Бо слід концентруватися на виконанні завдання, пильно нести службу і не дати ворогу шансів просунутись ані на метр.
Старший брат В’ячеслав служить з 2018 року.
– У навчальному центрі здобув спеціальність механіка-водія БМП-1 та призначення у цей підрозділ. Десь через пів року «підтягнувся» й старший з двійнят Василь. А згодом і молодший приєднався до наших піхотних лав, – говорить В’ячеслав. – А те, що військова фортуна звела усіх нас трьох в одному підрозділі – це щастя. Бо тепер ми не лише брати, а й побратими по зброї!
Хлопці кажуть, що до війська у кожного із них були свої уподобання та стиль життя. Ба навіть, подекуди чубились через якісь побутові дрібнички. Але в армії все змінилось діаметрально протилежно: більш дружньої команди годі знайти.
– За чотири місяці в мене завершується термін контракту. Але нині я вже знаю точно, що своїх малих не залишу і буду підписувати ще один. Бо вдома мені не сидітиметься спокійно, знаючи, що молодші брати тут, на передовій. То будемо й далі служити брат за брата!
Людмила Поліщук
