Це було звичайний день. Мама чоловіка, Людмила Федорівна, як завжди, прийшла до нас побачитися з онуками. Тільки ось вигляд у неї був якийсь нездоровий.

Свекруха не посміхалася і не розповідала останні плітки, почуті від її улюбленої сусідки Галі. Людмила Федорівна сіла за стіл, відкусила шматочок ласощів і раптом скочила з-за столу і побігла у бік туалету. Через кілька хвилин мама чоловіка повернулася на своє місце. А за кілька хвилин допитів відповіла:

– Я вагітна. Не знаю, від кого, — випалила свекруха.

Від почутого у мене з рук випала кружка. Ось це новина! А що, таке буває? Людмилі Федорівні було вже 56 років. Вона жила тихим, спокійним життям. Робота, дім, а по неділях — прогулянки з улюбленими онуками. Але, мабуть, ми не до кінця знали, чим живе самотня жінка. Всі мовчали, а свекруха тихенько схлипувала. Простягнула нам протокол УЗД. У висновку було написано: «Вагітність 11 тижнів».

– А хто може бути батьком дитини? — запитав її син.

– Або Павло Віталійович, або Ігор Саволюк, або Антон Кір’янов, — пробурмотіла мати.

На цей раз чашка випала з рук чоловіка. Було чому дивуватися. Ну, гаразд, Павло Віталійович – сусід Людмили Федорівни, чоловік в роках, теж самотній. Це ми могли зрозуміти. Але Ігор і Антон! Молоді хлопці працювали на тому ж складі, де і мама чоловіка. Ігор був наших років — років 25 йому. А Антон взагалі недавно з армії повернувся. Йому ледь 20 виповнилося.

– Так, добре. Що лікарі кажуть? — Вітя продовжував розпитувати свою маму.

– Кажуть, що організм у мене здоровий, дитину виносити зможу. Тільки потрібен особливий нагляд. З малюком по УЗД все в порядку, розвивається добре. Буду народжувати, — впевнено відповіла свекруха, — А як народиться, зроблю тест ДНК. Аліменти мені, звичайно, не потрібні. Так, для себе. Хоч знати, як по батькові дати синові чи доньці.

З цього моменту в нашій родині почалося нове життя. Ми всі з турботою і розумінням ставилися до свекрухи та її цікавого стану. Ми навіть знайшли хорошого платного лікаря для неї, який погодився вести вагітність. Незабаром у Людмили Федорівни округлився живіт. Було дивно на неї дивитися, але ми намагалися не показувати свого нескінченного подиву і, звичайно, людської цікавості. Свекруха намагалася приховати свій живіт, боялась, що її три підозрюваних батьки побачать її стан.

– Навіть не знаю, як повідомити начальству, що в декрет іду, — нарікала вона, поїдаючи ще зелену полуницю, — звільнитися чи що … Але тоді і допомоги не буду отримувати… А жити на щось треба.

Про вагітність Людмили Федорівни дізналися рівно в той день, коли вона принесла на роботу лікарняний. Звістка про те, що 56-річна працівниця складу чекає дитину, розбурхала всю компанію. Особливо хвилювалися Ігор Саволюк і Антон Кір’янов.

У той день, коли свекруха йшла в декрет, у нашій з чоловіком квартирі з’явився несподіваний гість. На порозі стояв Ігор. Той самий, один з передбачуваних батьків дитини. Він не знав про пригоди Людмили Федорівни і був упевнений, що жінка вагітна від нього.

– Я готовий платити аліменти, але одружуватися не буду. Дитину вона може записати на мене, але я не буду мати ніякого відношення до її виховання, — заявив 25-річний хлопець.

Ігор опустив очі. Стало ясно: йому було соромно і боязко йти до матері його дитини. На цьому ми мило розпрощалися, я закрила двері за хлопчиною. Як раптом у двері знову подзвонили. Це був Антон Кір’янов. І він був не один, а зі своєю мамою.

– Я готова вам заплатити стільки, скільки ви побажаєте, але, будь ласка, нікому і ніколи не кажіть, що ваша мати чекає дитину від мого сина! У нього дівчина є, у них весілля скоро! — просила мама Антона.

– Нам грошей не треба, — сказала я. — Прощайте. Ми вас не знаємо, ви нас теж.

Я зачинила двері перед їхнім носом. Мене розбирала злість. Ніхто не хоче брати відповідальність за свої вчинки. Тільки нити вміють.

Через кілька годин прийшов і Павло Віталійович. У його руках були торт і квіти.

– Це вам, — простягнув він букет, — мене звуть Павло, а ви, ймовірно, невістка Людмили Федорівни. Сьогодні я дізнався, що Людочка … Вибачте, Людмила вагітна, — почав він здалеку.

Чоловік посміхнувся і сказав: — Я щасливий! Діти — це дар. І нехай вас не бентежить наш вік. Я впевнений, ми станемо відмінними батьками для цього малюка.

– Ми дуже раді, — підбирала я слова для відповіді. — Ну, а до нас навіщо ви прийшли?

– Запросити вас на наше весілля. Ось запрошення! Ми збиралися прийти разом з Людою, але вона захворіла і в останній момент залишилася вдома.

Оце так! То він вже і пропозицію їй зробив, і навіть в ЗАГС зводив! Свекрусі пощастило з чоловіком. Через місяць відбулася урочиста реєстрація наших молодят. А ще через місяць Людмила Федорівна народила прекрасну дівчинку, Василину Павлівну. І знаєте, вона була на диво схожа на Павла Віталійовича. Тест ДНК підтвердив: це була дійсно його рідна дочка. Зараз дівчинці вже 5 років, вона ходить у садок і займається спортом. Нещодавно Василина взяла перше місце на змаганнях з художньої гімнастики. Тренери кажуть, що у неї велике майбутнє.

Пізні діти в переважній більшості – генії!

Валентина Лісова