У минулих номерах ми розповідали про 94-річного Сергія Заставнюка з Олександрівки Тростянецького району. Інваліда першої групи та учасника Великої Вітчизняної війни місцеві медики з позитивним тестом відправили додому! Як кажуть родичі – помирати! А коли старенькому стало геть зле, швидкою доправили до Тульчина і шансів на те виживе, ніхто не давав. Та турбота, любов, хороший персонал зробили своє і Сергія Івановича витягнули з того світу і навіть виписали додому. Втім, наголошують рідні, халатність лікарів з Тростянця дали своє і, на жаль, 17 травня, дідуся не стало…
-Ми точно знаємо, що дідусь ще мав би жити, бо таку бадьору, спортивну та активну людину ще слід пошукати. Він сам себе обслуговував , проходив медобстеження регулярні, проходив реабілітації у санаторії. У його домі часто бували друзі, односельчани, бо це була душа компанії. Мабуть, за таку любив і дідусь поплатився, захворівши ковідом. У Тростянці його практично не лікували, – розповідають рідні. – А тоді виписали додому з позитивним тестом помирати…. Він бідолашний навіть не міг нормально сидіти. Дідуся забрали до себе у Тульчин. Сатурація надто низька – 70, тиск зашкалював. Лікарі заявили, що тата лишати вдома категорично не можна і забрали його у медичний заклад. Місце йому знайшли. У Тульчині лікували як потрібно. Дідуся одразу ж підключили до кисню.
Ковід у Сергія Заставнюка змогли вилікувати, але через попереднє лікування, впевнені рідні, він став лежачим, важко дихав. Родина попри все вірила, що дідусь повернеться до звичного життя, але дива не сталось.
– Чи була тут вина медиків, мама як адвокат каже, практично довести неможливо. Але саме після цього він вже не ходив. Дідуся там практично не годували, бо сам їсти не міг, і видно підірвали імунітет остаточно, – додає онучка покійного Ольга Стоян. – Я б не те, що з перевіркою до тої псевдолікарні приїхала, а поставила б під сумнів взагалі компетентність лікарів в Тростнецькій районній лікарні. Будемо писати скарги і заяви, щоб це їм так це не зійшло з рук.
Віталіна Володимирова
