«Місто має змінити імідж з пострадянської тихої гавані на сучасний курорт світового рівня», — про плани розвитку міста та громади нашому кореспонденту розповів міський голова Микола Юрчишин.

– Миколо Васильо­вичу, ви уже чотири місяці на посаді міського голови. Чи визначилися з головними напрямками розвитку громади? Як будете наповнювати бюджет?

– Для початку навчимося економити. У комунальну власність перейшла мережа ос­вітніх, медичних та соціальних закладів. Основна проблема, з якою ми зіткнулися, — роздуті адміністративні кадри. У кожному закладі свій керівник, декілька заступників, по 4-5 бухгалтерів, а якість послуг при цьому не змінюється. Моє завдання, щоб жителі громади отримували якісні і доступні медичні послуги, а не утримання адмінапарату організацій. Хочемо змінити підхід до надання послуг охорони здоров’я. Наприклад, впроваджуємо нову систему роботи для сімейних лікарів. Не до них мають їздити пацієнти із сіл, а лікар має проводити прийом у сільських амбулаторіях і ФАПах. Машинами та пальним вони забезпечені.

Розвиваємо комунальні заклади охорони здоров’я. Тому уже заборонили будь-які комерційні організації медичного спрямування у лікарнях. Тут будуть працювати тільки комунальні аптеки, де люди зможуть купувати медикаменти за відповідними державними програмами та адекватними цінами. Аптека буде у кожному селі, де є ФАП чи амбулаторія.

– Наповнення бюджету через підвищення податків та продаж землі?

– Отриману в комунальну власність землю спочатку мають отримати воїни АТО, чорнобильці, діти-інваліди та молоді сім’ї, які проживають на території нашої громади, для того щоб вони могли на цій землі працювати і розвиватися.

До мене нещодавно прийшли пред­ставники Спіл­ки воїнів АТО, кинули мені на стіл гроші, щоб принизити, мовляв, якщо мені мало, то щоб я мав… І вимагали зарезервувати 100 га землі. Хоча у них в усіх вже є земля. Запитав, за що вони воювали? За те, щоб я забрав у селян пасовище і віддав їм? Чи щоб не отримали землі діти та молоді сім’ї?

Певні ділянки уже виставлені на аукціон. Щоб забезпечити добробут громади, потрібно розвивати підприємництво, створювати нові робочі місця, тоді будуть податки у бюджеті, а отже, й теплі садочки та школи і доглянуті вулиці та сквери. Чекаємо проєктів і готові співпрацювати з будь-ким на рівних умовах.

– Курортні заклади уже відновилися після затяжного карантину?

– Санаторії починають набирати відпочиваючих. Не можу втручатися в їхню роботу, але від усіх однаково вимагаю сплати податків, хоча керівники санаторіїв нарікають на високий земельний податок. Але у них і путівки подорожчали. Ті, що у 2019 році коштували 800 грн за день, зараз уже 1400 грн. Вони жаліються, що газ, електроенергія подорожчали. Але у такій же ситуації й освітні чи соціальні комунальні заклади. Та при цьому міська рада має подбати про комфортні умови перебування дітей у садочках, школах. А ще подбати про незахищенні верстви населення, зробити дороги… А з яких коштів, якщо не з податків?

– Маєте намір будувати нові санаторії?

– Зараз будується перший в Україні санаторний центр для реабілітації дитини. Це наша з братом приватна ініціатива. Хочемо побудувати дельфінарій, і ще є багато ідей.

– А як з розвитком інфра­стуктури?

– Ми маємо розвивати інфраструктуру, щоб до нас їхали не лише з усіх міст України, але й іноземці. У нас уже відпочивають німці, французи, посол Канади навіть був. Зараз виявили бажання лікуватися військові зі Штатів. Тому наше завдання – подбати, щоб ці люди отримали тут послуги відповідного рівня і залишали у Хмільнику побільше грошей. У місті має бути і вертолітна плащадка, й невеликий аеродром. До нас хочуть їхати заможні люди, які мають бажання за декілька тижнів тут відновити свої сили та здоров‘я, щоб 8-10 місяців почуватися здоровим. І ми маємо можливість їм це забезпечити.

Моя мета – змінити типаж Хмільника з пострадянської «здравниці» на сучасний курорт світового рівня. Раніше сюди з’їжджалися з усіх радянських республік пенсіонери, які заробили собі немалі пенсії, і тут відпочивали — це була для них «тиха гавань». Але з тих пір, як розпався Союз і люди наші одразу стали бідними, Хмільник почав повільно падати на дно… Тому ми маємо на меті не лише не залишити без уваги соціальну галузь, але й дати можливість розвиватися комерційним структурам і разом розвивати нашу громаду.

Людмила ПОЛІЩУК
Фото Сергія ХІМІЧА