Вона зрадила чоловікові з його братом і переїхала на сусідній хутір.
Такої різні у нашій окрузі не було навіть між сусідами за межу… Все почалася два місяці тому. Почали ходити розмови, що Рада — дружина нашого фермера Петра – роз’їжджає з його братом Яном по лісосмузі. А Петро, як тільки розтанув сніг, у полях на посівній і не знає, що вдома відбувається. Сусіди помітили, що як тільки він виходив з хати, сідав у свій джип та від’їжджав до тракторного стану чи до контори, його молодший брат приїжджав до Ради, а потім обоє кудись їхали. Люди бачили їх то у місцевому ресторані, то біля ставка, то у лісосмузі. Почали ходити різні чутки. Хтось вніс у вуха Петрові, що дружина йому зраджує. Але він не вірив. А чоловікові, який сказав, що Рада з його братом роз’їжджає, мало язика не відрізав.
Петра в селі дуже поважають. Коли розпався колгосп, він викупив майнові паї, взяв землю в оренду і почав розвивати своє фермерське господарство. Господар від Бога. У нього все до толку. І за людей дбає. Траву обкошує на цвинтарі, на харчі дітям у дитсадку та в школі дає, випускникам подарунки, ветеранам, вдовам, інвалідам допомагає — то пасочку принесе, то крупи чи олії.
А молодшому братові він віддав декілька ставків у сусідньому хуторі. Зариблює їх, частину риби продає, а трохи віддає на кухню у свій ресторан. Але Ян не господар, у нього бізнес ніяк не клеїться, тому Петро й далі спонсорує усі його забаганки. Єдине, у чому Ян має успіх, то це як ловелас. Він мав вже чи не всіх жінок та дівчат на хуторі і по ближніх селах. Молодий, чорнявий, ставний, гроші водяться! А як візьме гітару і затягне якийсь романс, то мліють навіть кури… Дівчаток шкільного віку батьки ввечері закривають по хатах, щоб вберегти від «молодого цигана», як у нас в селі кажуть. Але молоді красуні до нього через вікна вискакують, як покличе. Петро його давно сварить, щоб одружився, а не плодився по всій окрузі, бо йому соромно людям в очі дивитися. А той відмахується, що ще молодий і хоче погуляти, а не так, як Петро, ще до 20 оженитися.
Рада з Петром ровесники. Батьки їх змалечку посватали, і як тільки обоє закінчили школу, зробили весілля. Жили вони завжди в достатку. Мають четверо дітей — усі виховані та розумні. Синів батько часто бере з собою на поле, привчає до роботи. А доньки залишаються з мамою по господарству. Але з тих пір, як мама «в польотах», вони вештаються селом.
Що трапилося між Петром і Радою, не зрозуміло. Кажуть, вона йому мститься, бо приревнувала його до бухгалтерші Катерини. Було щось між ними чи ні – ніхто достеменно не знає. Але те, що Катерина йде на роботу розфранчена, як на подіум, бачать усі. Для когось же вона одягає короткі спідниці і сорочки із декольте? А Рада за господарством занедбала себе, одягається, як циганки — довга спідниця, хустка. Каті вона дуже поступається. Хоча природа не обділила ні одну, ні іншу.
Навіть коли почався роман із Яном, Рада не змінила зовнішності. Жінка розквітає, коли закохується, а вона наче ще гірша стала. Тому ходять розмови, що між Яном та Радою насправді нічого немає. Вони просто хочуть за щось відомстити Петрові. Ось і розігрують з себе коханців, щоб його позлити. Та він — мудрий і все зрозумів. Намагався не звертати уваги на плітки. Але Рада не полишала своє. Ніж у спину чоловікові вставила, коли зібрала речі і переїхала до Яна…
От тоді почалася справжня війна. Петро запалив ресторан брата. Усі про це знають, але правоохоронці пишуть «коротке замикання». Потім потруїв рибу у його ставках. Попередив, що наступним кроком буде дім Яна, який насправді Петро побудував. Люди стали заручниками цієї війни між братами-ромами. Бо воюють вони, а потерпають усі. Ресторан згорів — тепер люди без роботи. Потруїли рибу, а з охоронців вирахували зарплату за те, що недогледіли.
У Петра на підприємстві теж щодня скандали, бо він як вовк скажений… То звільняє працівників, то набирає. То запив так, що три доби люди на вулицю боялися виходити. Як Петро п’яний, він ходить з рушницею і стріляє в кого бачить. Навіть дільничний боїться його зачіпати.
Ми втомилися уже у страхові жити. А ця братовбивча війна тільки загострюється. Хоч бери та виїжджай з села… Єдина надія, що Рада повернеться до Петра і все заспокоїться. Просимо усіх святих, щоб так і сталося… Отаке буває в 21 столітті. Хто не жив поруч з циганами, то й не повірить. Але ось ми — живі свідки…
Просимо наші прізвища не друкувати, усі імена у нашому листі теж змінені. Зрозумійте правильно, ми боїмося за своє життя, але вже мовчати несила. Може, хтось з них прочитає і поставить себе на місце простих людей, які потерпають від циганських чвар.
Читачі газети
