Довгожитель з Вінниці Олександр Мілешко має чудову пам’ять, читає газети і сам чудово справляється із домашніми клопотами і навіть у 100 років помітна постава морського офіцера. Бадьорим голосом Олександр Юхимович розповідає, що свої сторіччя зустрічав в оновленій квартирі.

-Я побачив як син відремонтував власну квартиру. Мені сподобалось. Потім вирішив, що теж хочу оновити власну оселю. Вже як 7 років живу один. Дружина померла. І я в другій годині ночі сам почав зривати старі шпалери і вирішив, що я буду робити ремонт. Від допомоги сина відмовився. Я все сам можу робити. Так, не дивуйтесь! Я себе гарно почуваю. Все життя був військовим і часто змінював місце проживання і завжди робив ремонти. Окрім цього, полюбляю малювати. Маю в планах завершити портрет власної доньки. Особливих дієт в житті не дотримуюсь. Готую собі переважно борщ, супи, каші та салати. Пережив голодомор. Я не перебираю харчами. Їм м’ясо, овочі, можу солодощі з’їсти.

Олександр Мілешко усе своє життя присвятив морю. Під час Другої світової війни молодий матрос був мінером –торпедистом катеру МО -107 на Балтійському морі. Незадовго до закінчення війни він потрапив на прикордонний катер, де і прослужив майже 15 років.
-Я люблю море. Проте найважче було пережити Другу Світову війну. Головна база балтійського флоту знаходилась у Талані.Німці багато кораблів потопили під час операції “Талінський перехід” в серпні 1941 року. Море горіло від спалених кораблів, — згадує пан Олександр. -Я служив на катері “Мисливець”. Мені доводилось міни підривати, які спливали після шторму. Я пройшов нелегкий шлях. Все що давали військовим морякам це– 300 грам хліба, юшку, шматок цукру і все. Сніданок чай і шматок цукру, 20 грам масла. Мені було 20 років, і мені не вистачало сили дійти у баню. Був зморений голодом. Ми відпарвляли
деяких матросів в ліс, які рвали хвою ялинк.Ззаварювали її і пили, щоб підтримати організм”.

Довгожитель за все життя майже ніколи не хворів важкими недугами, не ходив в аптеки. Лише перед своїм ювілеєм у нього виявили двосторонню пневмонію. Він переборов недугу і підозрює, що це був коронавірус. Досі відчуває слабкість, але продовжує все робити. І це основний секрет здоров’я.Найголовніше в житті не бути заздрісним і жадним і бути людиною простою. Олександр Мілешко виховав двох дітей, має двоє внуків і двоє правнуків.

З початку цього року це уже четвертий житель Вінницької громади, який відзначив своє 100-річчя.

Віталіна Володимирова