Маєток Вітгенштейнів, більш відомий як дитячий санаторій «Гірський», розташований у селі Бронниця Могилів-Подільського району.

Територія офіційно належить Хмільницькому дочірньому підприємству ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Раніше популярним місцем сьогодні керують природа та вандали, які майже все цінне винесли з території, доля якої наразі невідома.

Якщо заглибитись в історію, то можна довідатися про низку цікавих фактів. На початку XIX століття на місці санаторію знаходився маєток фельдмаршала Російської імперії Людвига Адольфа Петра Фюрст цу Зайн-Вітгенштейн-Берлебург-Людвигсбурга, якого згодом називали Петром Християновичем Вітгенштейном. Кіль­кість маєтків у нього була чимала, але у Бронниці був не рядовим. Зда­ється, що саме краєвиди річки Дністер його полонили і закохали в себе найбільше. В цьому припущенні ми можемо переконатися і сьогодні, адже тільки річка збереглася у всій красі. На жаль.

На даний момент від колишньої княжої величі залишилися тільки занедбані будівлі, руїни та поглинуті деревами й травами алеї. Споруди, які збереглися до сьогодні, можна легко перелічити. Зокрема це стосується оглядової башти, яка колись була задля декору, а сьогодні слугує підставкою для антен і ретрансляторів, що не працюють.

На диво, у більш-менш нормальному стані ще зберігся головний корпус. У ньому й досі знаходяться стільці, столи та люстра. Добре збереглося покриття на підлозі та картини на стіні. Такий — один із усіх корпусів на територі.

Переконатися в тому, що маєток був колись пишним та величним, можна хіба з тогочасних світлин, адже нині важко хоч щось впізнати. Де-не-де ще збереглися частини асфальту. Це місця при вході в санаторій. Чим далі вглиб, тим менше цивілізації і більше природи. Значна частина колись широких та рівних алей потроху заростає деревами та розмивається дощами.

Про існування джерельної води на території можна лише здогадуватися. Донині залишився бювет, але води в ньому немає. Нею користуються хіба мешканці Бронниці, але добувають її точно не на території санаторію.

Староста села Лариса Андріївна Дудик каже, що ніхто не береться за реставрацію санаторію. Досі не було ніяких намагань і не планується. Навіть місцевим жителям нецікава доля архітектурної пам’ятки. Тому залишається лише надіятися, що в недалекому майбутньому хтось таки візь­меться за відродження санаторію. Якщо ремонтні роботи не відбудуться хоча б найближчі кілька років, то далі вже не буде що від­роджувати. Приміщення остаточно розкрадуть та повалять, а територію повністю займуть хащі.

Віта Шумило