Безпосередні учасники “газових переговорів” 2014 року із Росією з боку України спростували низку тверджень, котрі пролунали в оприлюднених Bihus.Info “плівках Медведчука”.

Про деталі переговорів семирічної давнини розповіли в інтерв’ю виданню LB.ua колишній голова “Нафтогазу” Андрій Коболєв, ексзаступник міністра енергетики Ігор Діденко та колишня заступниця голови МЗС Лана (Олена) Зеркаль.

Як відомо, з середини червня до грудня 2014 року Росія припинила постачання газу в Україну нібито через спірні борги. Відновили поставки лише в грудні, після газових переговорів та підписання “зимового пакета”, який включав доповнення до контракту на поставку газу в Україну і тристоронній протокол (Україна-РФ-ЄС), в якому були зафіксовані домовленості про постачання газу.

Офіційну переговорну групу тоді очолював профільний міністр енергетики Юрій Продан. Водночас Андрій Коболєв, Ігор Діденко і Лана Зеркаль входили до її складу.

Про що йшлося в “плівках” Bihus.Info?

Журналісти Bihus.Info заявили, що в “газових переговорах” “непублічно був задіяний Медведчук”.

“Зокрема, згідно з плівками та відповідно до інформації про перельоти Медведчука, напередодні офіційних переговорів він літав у Сочі, де тоді вірогідно знаходився президент РФ Володимир Путін, а потім в Москву – до очільника “Газпром” Олексія Міллера та російського профільного міністра Олександра Новака – обговорювати деталі контракту”, – зазначалося в матеріалі журналістів.

Також в Bihus.Info стверджували, що, “судячи з записів, два президенти (України та Росії, – ред.) за посередництва Медведчука погодили, що українська делегація не буде висувати радикальних вимог щодо певних нюансів контракту” (йдеться про закріплення в контракті зниженої ціни на газ).

“Зрештою українська делегація радикальною пропозицією поступилася, а вже наступного дня на записах Медведчук з Новаком сміються з того, що Україна погодилася на гарантії, які їй по суті нічого не гарантували”, – сказано в матеріалі Bihus.Info.

Що розповіли учасники “газових переговорів”?

1. Про послідовну державну позицію української влади.

Як зазначив в інтерв’ю LB.ua Ігор Діденко, українська влада під час газових переговорів 2014 року демонструвала “послідовну державну позицію”.

Він уточнив, що 14 червня 2014 року переговори проходили в Києві, і там українська сторона не прийняла позицію росіян.

“Перша зустріч (в рамках газових переговорів, – ред.) відбулася у Варшаві 3 травня. У той час Яценюк був прем’єрміністром, Порошенко вже був обраний, але ще не інавгурований. Інавгурація відбулася 7 червня. Це важливо, тому що 14 червня – за випадковим збігом обставин – переговори перемістилися до Києва, нехай і всього на один раз. Але у російських, скажімо так, колег/громадян була своя ідея в зв’язку з цим візитом сюди. Росіяни… на 100% були впевнені, що знову матимуть справу в Україні зі зрозумілим для них корумпованим – особливо в газовому напрямку – середовищем. І великий успіх всієї нашої команди – і переговірників, і керівників України того часу – що була продемонстрована послідовна державна позиція“, – наголосив Діденко.

За його словами, росіяни наполягали на створенні на українському ринку органу на кшталт “РосУкрЕнерго” (компанія з перепродажу природного газу на території України, спільне підприємство “Газпрому” і Centragas Holding AG Дмитра Фірташа, ліквідоване у 2014 році).

“Яценюк чітко сказав: завдання – йти в режимі прямих взаємовідносин НАК-“Газпром”. А Міллер (голова “Газпрому, – ред.) і Зурабов (тодішній посол РФ в Україні, – ред.) у цей час пішли до Порошенка. І ось ми сидимо в кабінеті Яценюка, дзвонить прямий телефон від президента, і Порошенко каже: “Ну, вони у мене були і, так, натяки на “РосУкрЕнерго”-2 звучали, однак ми будемо йти тільки до прямих відносин. Тільки”. Ми видихнули”, – розповів Діденко.

2. Про роль Медведчука в “газових переговорах”.

Учасники інтерв’ю зазначили, що Віктор Медведчук не брав участі в тристоронніх переговорах у Брюсселі.

Безпосередньо він був присутній лише одного разу – на зустрічі щодо газу в Росії в листопаді 2014 року.

На цю зустріч їздили Андрій Коболєв та Лана Зеркаль. Їх уповноважив на переговори п’ятий президент Петро Порошенко.

Медведчук в офіційну делегацію не входив, і його поява на переговорах в РФ стала несподіванкою для української делегації.

“У переговорах щодо тристороннього газового пакету, його (Медведчука, – ред.) не було. Але був один епізод, коли ми його зустріли. У листопаді 2014-го року в черговий раз піднімалося питання українського газу в підземному сховищі в Криму. Це ж питання мало ще два додаткові аспекти: всі захоплені активи в Криму, включно з питанням родовища Стрілецьке, яке поставляє газ в Генічеськ… Лану і мене Петро Олексійович відправив у Москву на переговори з цього приводу… Це сховище НАК “Нафтогаз”, і ідея була в тому, щоб спробувати його забрати”, – розповів Коболєв.

Він додав, що Петро Порошенко тоді поставив завдання “обговорити можливість повернення наших активів у Криму”.

Олена Зеркаль додала, що після прибуття до Москви вони неочікувано зустріли там Медведчука.

“Ми приїжджаємо в Москву, а саме в “Білий Дім” до пана Козака (заступника голови уряду РФ Дмитра Козака, – ред.). Входимо в його великий кабінет і бачимо там особу, яку для нас було несподівано там побачити, власне Медведчука. У цей момент Андрій Володимирович запитує мене: “Ви знали, що він тут буде?” Я кажу: “Ні, а ви?” – “І я не знав”, – зазначила Зеркаль.

За словами Коболєва, росіяни не пояснили присутність Медведчука, лише сказали, що “він теж буде на переговорах”. В української делегації виникло тоді відчуття, що він був присутній як “людина зі сторони РФ”.

“У Росії ми не могли сказати, що ми проти його (Медведчука, – ред.) присутності. Було відчуття, що він був присутній як посередник, як людина зі сторони Росії… У мене було враження, що Медведчук виконував роль такого собі посередника. Хто його залучив, мені складно сказати. Але Медведчук намагався в тій ситуації максимально брати участь в розмовах на рахунок кримського питання між Україною і Росією… Наскільки я розумію, Медведчук в тій ситуації мав відношення до організації зустрічі. Таке у мене склалося враження”, – заявив Коболєв.

“Медведчук сидів з нашого боку. Але офіційно в складі делегації були тільки я і Андрій”, – додала Зеркаль.

Коболєв підтвердив, що то був єдиний епізод, коли українська делегація стикалися з Медведчуком під час газових переговорів.

За словами Зеркаль, результатом тих переговорів було те, що “через два тижні захоплена частина Херсонської області (район Арабатської стрілки, – ред.) була звільнена” – росіяни “самі відвели війська” в окупований Крим.

Зеркаль уточнила, що до цього результату “Медведчук навряд чи має відношення”.

Читайте також:

Виникає запитання щодо джерела походження «плівок Медведчука» і те, чому вони з’явилися зараз — Сюмар

3. “Торгівля повітрям”.

Андрій Коболєв зазначив, що роль Медведчука в “газових переговорах” туманна і схожа на “торгівлю повітрям”.

“Не уявляю, чи говорив Медведчук із Порошенком і про що. В контексті тристоронніх переговорів, роль Медведчука досить туманна – торгівля повітрям”, – заявив колишній голова “Нафтогазу”.

Олена Зеркаль, своєю чергою, зазначила, що зафіксовані на “плівках” Bihus.Info заяви, швидше за все, є маніпуляцією з боку Медведчука.

“Йдеться про 25 і 29 жовтня. Тоді у нас вже була сформована позиція, і ми її відпрацьовували. 25 жовтня ми (учасники переговорів – ред.) розсталися досить холодно і швидко роз’їхалися. У мене склалося враження, прослухавши плівки, що це, скоріше, маніпуляція (з боку, – ред.) Медведчука. Тому що тоді вже було абсолютно зрозуміло, про що ми вели мову, які документи обговорювали”, – заявила Зеркаль.

А Ігор Діденко висловив думку, що “Віктор Володимирович (Медведчук, – ред.) займав у той час позицію “дурити всіх і про все” – у зрозумілих особистих комерційних інтересах”.

Нагадаємо, що в Bihus.Info стверджують, що Віктор Медведчук начебто був активно “непублічно” задіяний у переговорах щодо газу.

4. Роль Порошенка в газових переговорах.

Учасникам інтерв’ю було поставлене запитання, чи припускають вони, що в ході газових переговорів “Петро Порошенко на щось уповноважував Медведчука”.

У відповідь Олена Зеркаль наголосила, що в неї “не було ніколи – ні тоді, ні зараз – такого відчуття”.

“В рамках тристоронніх газових переговорів я цього, як уже говорив, також не помітив”, – заявив, своєю чергою, Коболєв.

5. Про те, чи поступилася українська делегація “радикальною пропозицією”.

Учасники інтерв’ю спростували твердження Bihus.info, що за результатами тристоронніх газових переговорів у Брюсселі українська сторона нібито поступилася “радикальною пропозицією”.

Андрій Коболєв, зокрема, нагадав, що українська делегація хотіла, “щоб не росіяни нам пообіцяли або підписали (нові домовленості, – ред.), а європейці” (що дало б Україні додаткові гарантії виконання угод).

Коболєв додав, що за результатами переговорів вдалося досягнути виконання кількох важливих завдань:

1) Перше – “забезпечити, щоб не було нової газової кризи”. Його було виконано, завдяки, в тому числі, тристоронньому протоколу між Україною-Євросоюзом-РФ.

“Я роблю акцент на слові “тристоронній”, оскільки кидати європейців росіянам було в той момент невигідно. А нам потрібно було, щоб росіяни підписалися разом з європейцями. Це і було зроблено… У протоколі ми зафіксували для себе кілька важливих речей. Наприклад, стабільність транзиту і розрахунку за транзит”, – розповів він.

2) Друге – відмова від “російської газової голки”.

Як наголосив Коболєв, ” з точки зору тактики, для росіян дуже велика поразка і дуже велика перемога для нас, що, отримавши доступ до реверсу, ми повністю злізли з російської газової голки і зробили себе незалежними в цьому аспекті”.

“Я не згоден з інтерпретацією пана Бігуса. “Нафтогаз” і “Газпром” підписали додаткову угоду №33, в якій було зафіксовано цілу низку важливих параметрів. Ця угода дозволила нам зберегти позицію для Стокгольмського арбітражу і стартувати з найнижчої точки ціни (268,5 доларів) при цьому не визнати нашу згоду з ціною, на якій наполягала російська сторона – близько 500 доларів. І це одна з важливих поступок, на яку пішла російська сторона саме в контракті між “Нафтогазом” і “Газпромом”. Ми розраховували, що справедливу ціну встановить арбітраж, і для нас було критично важливо не завдати шкоди своїй позиції завдяки підписаному тристоронньому протоколу і додатковій угоді. Ми отримали гнучкість, уникли кризи, зберегли транзит, отримали меншу ціну на газ, отримали всі необхідні нам обсяги газу і отримали європейський реверс. З точки зору поставлених і реалізованих задач, ми отримали більше, ніж спочатку очікувалося в червні”, – пояснив Коболєв.

Він нагадав, що двосторонні переговори 2014 року “позбавили як газовий ринок України, так і газовий ринок Європи від зашморгу, дозволили виграти Стокгольм і не увійти в газову кризу”.

Олена Зеркаль, своєю чергою, заявила, що Медведчук і росіяни загалом тоді не розуміли, який протокол було підписано (тим самим вона прокоментувала заяву Bihus.info, що Медведчук і росіяни “сміялися з того, що Україна погодилася на гарантії, які їй по суті нічого не гарантували”).

“Переслухавши повну версію (“плівок Медведчука, – ред.), можу сказати, що на той момент ні росіяни, ні Медведчук взагалі не зрозуміли, який протокол ми підписали. Не зрозуміли, що це і є міжурядовий обов’язковий документ. Медведчук прокоментував його як двосторонній документ між нами і європейцями. Для росіян це була ситуація, яка начебто не програш, але і не виграш. І подавалася вона так, ніби ми в черговий раз нічого не добилися. А ми добилися всього, чого хотіли”, – наголосила вона.

Коболєв погодився, що “Медведчук точно не розумів, про що ми говоримо”.

Зеркаль також запевнила, що в української делегації на переговорах був “люфт можливостей” (тобто вона мала свободу в прийнятті рішень).

“У нас був люфт. І ми його весь час використовували. Я говорила про те, що ми збивали двосторонню угоду – це якраз і був наш люфт, наше рішення. Нам ніхто не вказував, що ми повинні або не повинні його підписати. У нас було написано в техзавданні, що ми повинні домогтися закріплення гарантій і певних параметрів. І, виходячи з цього, ми вирішували, як це краще зробити, якими інструментами”, – заявила Зеркаль.