І тепер вони розширюють географію свого проживання. За офіційними даними Він­ни­цького обласного управління лісового та мисливського господарства, в угіддях ліс­гос­пів мешкає 25 лісових котів.

Згідно з цогорічним «пере   писом» лісового населення, на Вінниччині дикі коти зафіксовані у лісах Чечельницького лісгоспу, другий рік поспіль — у Хмельницькому лісгоспі та вперше за останні роки — у Гайсинському, в Губницькому лісництві, в угіддях обходу номер 1.

Мисливствознавець лісгоспу Сергій Злепко розповідає:

– У цій місцевості поряд пролягає залізнична колія, яка позаростала кущами, густими насадженнями. Тому у такому природному сховку ці тварини почувають себе комфортно, адже вони доволі скритні. Харчуються вони в основному птахами, гризунами. За зовнішніми ознаками відрізняються від домашнього кота, мають характерне забарвлення, досить великий розмір тіла, а ще більш виражені зуби-ікла. Очі мають блакитні або сірі. Відрізняються за забарвленням лісові коти й очеретяні коти.

Володимир Ткач, мисливствознавець Хмільницького лісгоспу, додає:

– Це досить жорстокий хижак, нападає не лише на голубів чи інших птахів, а й на і ссавців, приміром, зайців. Веде переважно нічний спосіб життя. Я думаю, що збільшення кількості лісового кота може бути зумовлена зменшенням чисельності куниць, тхорів. Вони є їхніми конкурентами у харчовій базі. Ласує хвостатий ще комахами і навіть зміями! За добу може з’їдати 10 і більше гризунів! А ще зустріти його практично неможливо, бо лісовий смугастик веде потаємний спосіб життя, ховається у своїх лісових володіннях і уникає людей.

Кіт лісовий належить до виду, що зникає, тому занесений у Червону книгу України. Науковці називають кілька причин зменшення кількості лісових Мурчиків: негативний вплив цивілізації на ліси, агресивна поведінка людини в лісі, браконьєрство, меліорація земель, активна сільськогосподарська діяльність людини, густота населених пунктів. Проте останнім часом лісівники стверджують, що на Вінниччині чисельність лісового кота зростає.

Соломія КАЛЮЖКО