«33-й канал» повідомляв про жахливу трагедію, яка сталась у центрі міста Жмеринки декілька місяців тому. 27-річного Євгена Поповського знайшли повішеним на одній із місцевих зупинок поблизу нічного клубу. Поліція заявляє, що це самогубство, проте мати не погоджується із версією слідства.

– Його тіло було все в синцях. Навіть голова побита. Коли мене повезли на огляд, я злякалась. Бо відчуття, немов його мордували всю ніч, – розповідає мама померлого Любов Бондар.

– Судово-медична експертиза дала висновок про те, що це дійсно було самогубство. Тому поліція закрила цю справу, як і розслідування.

Офіційна версія поліції:

– Слідчим відділом Жмеринського відділення поліції було проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні, відкритому за фактом смерті даної особи, згідно з ч.1 ст. 115 КК України, це умисне вбивство. В ході досудового розслідування було проведено комплекс слідчих дій та не встановлено будь-яких доказів, що свідчили б про умисне вбивство. Слідство встановило, що треті особи не мають причетності до смерті потерпілого, тому кримінальне провадження закрито закрити у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, — повідомляє відділ комунікації.

Та мама покійного не змирилась із цим. Як і родичі та знайомі, котрі мають підозри, але бояться говорити. Кажуть, що замішані тут «сер­йозні» люди. Та кого підозрюють у вбивстві?

— Перед смертю Женя їздив на роботу у Вінницю. Винайняв там житло. Будував плани на майбутнє – планував забрати у Вінницю дружину Мирославу та синочка. Хлопець був працьовитий. Тому ще й їздив на підробітки у Жмеринку. І цього дня він працював тут. Увечері я з ним говорила, він сказав, що із товаришем Мішою поговорить на зупинці, буде йти додому. Наступну звістку я отримала вже о 7-й ранку. Повідомили про його смерть, – розповідає мама Любов. — Мені розповіли, що на очах мого сина місцеві «мажори» намагались зґвалтувати дівчину. Женя заступився за неї. Через півтори години після цього мені зателефонували і сказали, що знайшли мого сина повішаним… Я ходила від кабінету до кабінету. А мене навіть слухати не хотіли. Поліція швиденько закрила справу — «списали» все на самогубство. Кричали мені: «Скандальна жінка, йди звідси, бо все рівно свого не доб`єшся».

Моя дитина мені сниться. Я собі пробачити такого не можу. Чому навіть всі очевидці відмовились дати свідчення? Сказали, що це не змінить нічого, навпаки — завтра безкарно можуть вбити когось іншого. А відео, яке мені показали із місця подій, було «склеєне» із нарізок. Мого сина максимально «вирізали» із цієї «кінокартини». Бо що ж, не багата, не впливова, то і не зможу воювати з ними за правду..

Про такі ситуації прийнято мовчати. Хоч і всі знають правду. Той заклад, поруч із яким відпочивав покійний, – місцевий притон. По-іншому ніяк не сказати. Там дозволено все: від наркотиків всіх видів до масових побоїщ. Нерідко говорили про те, що «постійні клієнти» люблять підпоювати дівчат, а потім знущатись із них десь у лісопосадках. Проте таким зараз ніде не здивуєш.

Належить заклад відомому «авторитету», кажуть на нього «циган-таксист». Бо він справді ромської національності. Спершу були свідки, які всьому місту розказали, що бачили, як Женю кастетом по голові били. Але потім погрози лунали зі всіх сторін. Тому заявляти правду ніхто не наважився. А сина дійсно добряче побили, може, мертвим і повісили.. Все обличчя в гематомах, тіло в синцях – це видно було навіть в труні на похоронах. А поліція сказала, що це він сам себе побив, коли із петлі «дороги назад не було»… Така версія навіть і звучить смішно.

Подібні вбивства у нас не вперше, та і, напевне, не востаннє. Бо цьому безладу кінця не буде, якщо так працює поліція…

Софія Копач