5 липня осиротіли четверо дітей, наймолодший син після похорону батька зробив перші кроки…
Жорстока війна продовжує забирати життя наших земляків. 5 липня на Донеччині від обстрілів бойовиків загинув майор з Гайсина – 37-річний Богдан Бродовський, який служив заступником начальника тилу логістики бригади. Осиротіли четверо дітей, дружина, матір та брат…
– Мені здається, що у Богдана навіть сумнівів не було, щоб стати саме військовим. Наш дідусь пройшов війну, отримавши першу групу інвалідності, батько служив зв’язківцем у Гайсині, я теж присягнув на захист Україні. Брат теж обрав собі цей непростий шлях і після закінчення школи-гімназії призвався на строкову службу, після чого підписав контракт, — розповідає брат загиблого Руслан.
— У 2009 році Богдан здобув повну вищу освіту та офіцерське звання в інституті Сухопутних військ, а з 2014 року обійняв посаду начальника продовольчої служби у Повітряних силах. Служив у Львівській області, Василькові, у Вінниці у частині А2656 по Стрілецькій. Брат з перших років на війні. Він пройшов і шахту Бутовку, і Авдіївку, і з Іловайська людей виводив, йшли по каналізації та їли мох, бо не було що. У 2017-му Богдан перевівся до корпусу резерву, а наступного року звільнився з лав Збройних сил. Зі своєю дружиною, теж військовослужбовцем, Богдан познайомився під час служби. У неї було двоє діток, ще двох народили в шлюбі – 4-річну Єлизавету, меншому Ярославчику нема ще навіть року. Богдан обожнював свою родину, віддавав останнє, що мав. У 2019 році брат, досвідчений начальник служби тилу, повернувся в окрему механізовану бригаду резерву, а у 2021 році знов долучився до своєї 60-ї бригади на посаді заступника начальника тилу логістики.
Того трагічного дня ніщо не віщувало біди. Із братом спілкувались за півтори години до загибелі. Він разом із побратимами на «УАЗі» повезли на передову продовольство.
– Богдан тільки заїжджав туди. Раптом у автівку поцілила протитанкова керуюча ракета з боку окупантів. Брат сидів спереду на пасажирському сидінні і собою закрив всіх тих трьох ззаду. Сам загинув на місці, миттєво.
Поховали майора Бог дана Бродовського 8 липня у селі Вільне на Дніпропетровщині – так він заповів сам, наче передчував щось. Заупокійну панахиду провели і в рідному Гайсині. Героя вшанували відзнакою командування окремої механізованої бригади «Холодний Яр» першого ступеня посмертно.
Нині брат загиблого Руслан взяв на себе обов’язки тата та піклується про його осиротілих дітей. Маленький Ярославчик днями зробив свої перші кроки, які татко вже ніколи не побачить. Рідні та побратими просять державу взяти під опіку цю родину, адже вони залишились без годувальника і навіть не мають своєї квартири, хоч майор Богдан Бродовський віддав службі близько 20 років життя. А ще — віддав найцінніше заради миру в Україні – життя.
Вікторія Снігур
Який сором. Я дружина загиблого Богдана. Навіть не можу то читати. Тут більша половина просто не правда. Навіть після смерті нема спокою.
хай цей приклад буде уроком для інших п’яниць і мародерів, що уявили себе “воїнами світла”
От і правильно, що написала із маленької літери “Українка”, бо Українського в тобі немає нічого ні краплі… І Царства Божого для таких як ти не настане…. “…Рабів до раю не пускають…” запамятай… І почитай історію, хоча би із часів хрещення Київської Русі, хоча.. наврят чи це щось змінить в твоїй уяві про світ…
“Лк.17:10 Так и вы, когда исполните всё повеленное вам, говорите: мы рабы ничего не стоящие, потому что сделали, что должны были сделать.”
А вам Господь потрібен тільки для благословення вбивства та ненависті.
А твоїм кацапсьским братам по днк для чого Господь потрібен? Хіба в Крим та на Донбас в 14 вони з ромашками приперлися? А тут злі Укри почали по ним стріляти… чи ихтамнет? Чи родичі твої не волали “Путин введи..”, ввел ну і хай радіють собі там у резерваціїї… “Достану с кармана широких штанин, фуйню не понятного цвета, завидуйте – я гражданин, страны которой нету..” Ну і ти туди їзжай, та і радійте разом.
Мені усі брати – бо я довіряю словам Ісуса Христа.
“А Я говорю вам: люби́те врагов ваших, благословляйте проклинающих вас, благотворите ненавидящим вас и молитесь за обижающих вас и гонящих вас, да будете сынами Отца вашего Небесного, ибо Он повелевает солнцу Своему восходить над злыми и добрыми и посылает дождь на праведных и неправедных.Ибо если вы будете любить любящих вас, какая вам награда? Не то же ли делают и мытари*? //*Сборщики податей.”
Стріляв по моїм родичах в Донецьку? І чому я маю сумувати за ним?
Т тому, що ти живеш тут та дихаєш чистим вільним повітрям, чеши до своїх родичів та радій здобуттям руського міра… на одну мерзоту менше буде….
Маю надію( не тебе), що Бог один для всіх.
Слухаючи тебе – я розумію, що живу в нацистській а не вільній державі.
У чому питання,”християнка”, країна не влаштовує? Не вистачає коштів на квиток до магадану? Чемодан – вокзал – та до родичів…
Мої родичі здолали Гітлера, маю надію що і ви не вічні.
Гітлера здолала каоліція.Не ваші родичі.Тут не має чим хвалитись.Не ви то робили.Українців було найбільше в рад.арм. того часу.Проти Гітлера виспали всі европейсьсі країни.Не робить честі хвалитись заслугами інших.Ви точно не вічні.Надії не має і не може бути,НЕ ВІЧНА.
Ваш допис повний брехні. Мої два діди воювали з Гітлером. Більшість на фронті все ж були радянські люди. Проти Гітлера воювала не уся Європа а тільки СРСР, США і Великобританія. Усі інші працювали на фюрера. 70% втрат вермахту – на східному фронті. СС “Галичина” воює за Гітлера.
Нічого вічного немає, А Україна була, є і буде. Генетичний дух волі, свободи Українця нікому не вдасться зламати… А ти “віруюча християнка”, молись за своїх родичів, що своїми пасивними або активними діями принесли війну та горе в наш дім, бо АД в кінці тунелю чекає на такових… А мої родичі не раз долали загарбників, що вривалися в їх дім, починаючи від ординців, і цих здолаємо…
Тварюка їдь в московію, їзза твоїх родичів які аплодували терористам щагинуло 10 000 людей.
Я не тварюка а християнка і мої родичі воювали проти нацистів.
Я українка і мені нікуди їхати окрім Царства Божого. Можете мене вбити – і я піду до мого небесного Батька. Прошу і Вас – не служіть Сатані а служіть Ісусу Христу.
Пані Надія!Вільна держава це дедржава без втручання сусідів.І без тих хто не оплакує і не величає її захистників аід нахабного вторгнення іншої держави.Такі дії і призводять до війни.Якби “ваші”не йшли сюди ЗАРОБЛЯТИ кошти стріляючи,вбиваючи патріотів,то вони і не повертались би до своїх мовчазних матерів в гробах.Та на жаль вас то тішить.Беріть дітей,внуків,братів і їдьте з такої нелюбимої вам країни.Ніхто ж за причинне місце не тримає.Тіштись там не тут.Бо закон бумерангу не відмінявся,ніколи.
Я люблю Україну але не люблю нацистів та тих, хто кладе мою батьківщину під американців. І не мої родичі першими прилетіли бомбити Київ. У 90-х ми мріяли про свободу а отримали тоталітарну державу де панують фашисти, де забороняють музику, акторів, кіно, книги, церкви, мови, партії, ідеології.
І кого збираємось “реентегрировать”? таких як ця “свята” та її родичів, що до мізків кісток ненавидять свою країну? На руках яких кров наших громадян? “Понять, простить и отпустить?…” Та ну на. Хай живуть в своїй резерваціі, радіють здобуткам руського міра, та чекають сіоєї черги в ад…