Я не пішла на поводу у сестри і не стала брехати її чоловікові. Вона сама напросилася, щоб я розповіла йому правду, тому що нахабніти не треба. Тепер у них в сім’ї розлучення, а сестра звинувачує у всьому мене.
У нас з сестрою стосунків особливо близьких ніколи не було, хоча різниця невелика — п’ять років. Ще з дитинства Аня вічно хитрувала, а мені було простіше говорити правду, щоб потім не плутатися, кому і що я збрехала. Унаслідок такого характеру друзі у сестри змінювалися часто, люди не люблять, коли їх обманюють. Але сама Аня нічого такого в цьому не бачила. Батьки у нас були м’які і замість того, щоб насварити, пророкували сестрі кар’єру письменниці.
Заміж я вийшла раніше сестри, хоча вона і старша. Ми з чоловіком відразу взяли іпотеку. Сестра ж літала з однієї роботи на іншу, тому що зі своїм характером довго ніде не затримувалася. На останній роботі вона і зустріла свого чоловіка. Весілля зіграли швидко, так само швидко сестра завагітніла, народила дівчинку. У мене своїх дітей ще не було, тому я із задоволенням відгукувалася на запрошення сестри поняньчитися з племінницею. Але сестра, мабуть, вирішила, що я погодилася стати для неї безкоштовною нянею…
Пів року в декреті сестра відсиділа спокійно, а потім їй, судячи з усього, набридло. Вона почала часто просити мене посидіти з малятком, не рахуючись ні з моїми планами, ні з обумовленим часом. Наприклад, привезти дитину в суботу вранці «на пару годинок», а забрати ближче до ночі. Такі фокуси вона провертала, коли її чоловік їхав у відрядження, а робив він це часто.
На всі мої претензії вона розповідала фантастичну історію, чому не могла ні приїхати, ні зателефонувати, а потім запевняла, що більше такого не буде. Я не вірила, звичайно. Мій чоловік теж. Мені дуже пощастило, що він любить дітей і з задоволенням порався з малою… А потім сестра почала залишати дитину на кілька днів. Перший раз я вже не знала, куди дзвонити, коли ввечері сестра не з’явилася, а телефон був недоступний. Думала, що потрапила в біду, а коли вона прийшла вранці, ледь не придушила її на місці. А згодом сестра зізналася, що у неї з’явився чоловік. Я відразу їй сказала, що прикривати її в цьому не стану, тому що це низько і підло, на мій погляд. Аня посміялася і сказала, що зрозумію, коли подорослішаю. Начебто тему закрили.
А якось Аня знову зайшла у гості, і поки я ходила переодягатися, сестра пішла. Просто звалила, залишивши мені дитину. Я шалено розлютилася, але в мені жевріла надія, що вона повернеться ввечері. Ні, не повернулася. У понеділок мені довелося брехати шефу, що я захворіла. Але до кінця дня сестра не вийшла на зв’язок. Мене вже трясло, тому, коли мені раптом подзвонив чоловік сестри, мене прорвало.
Я розповіла йому все: і про гульки сестри, і про залишену на мене дитину, і про якогось мужика. Він вислухав мовчки, пообіцяв увечері приїхати і попросив зателефонувати, якщо сестра вийде на зв’язок. Вона не вийшла, її чоловік приїхав увечері, як і обіцяв, забрав дитину, вибачився за незручності і поїхав. Я написала сестрі смс, в якій описала те, що відбувається. Аня подзвонила мені о третій годині ночі. Вона кричала, що я її зрадила, що сестри так не роблять, що через мене її сім’я руйнується.
Я навіть дослухувати не стала. Просто заблокувала її номер. Аня була права, мені таке не зрозуміти. Пізніше я дізналася, що чоловік насправді збирається з нею розлучатися і має намір через суд залишити дитину собі. Сестра бігає по знайомих, заламує руки і розповідає, як я її зрадила. І в розвалі сім’ї звинувачує мене. Звичайно, я винна. А те, що вона чоловікові роги наставляла, поки він гроші заробляв, дитину на кілька днів кидала — це такі дрібниці, правда?
Валентина Лісова
