Спинися час,  не йди у даль так швидко,
Старіти ще не хочеться мені…
В душі я й досі –  молода лебідка,
Хоч вже моє волосся в сивині.

Загляну в юність,  так стає приємно,
Тут все – емоції,  пригоди, щастя смак.
І радісно,  і одночасно – щемно,
Що вже в минулому,  з от тим усім, літак…
У молодість свою  не раз вертаюсь
З палким,  гарячим в серці почуттям.
Згадавши час  минулий – посміхаюсь
І далі насолоджуюсь життям!

Не йдіть, роки,  спиніться хоч на трохи,
Чого ж так швидко  зараз час іде?!
Міняють нашу зовнішність епохи,
Та пам’ять вічно жити в нас буде!

Людмила Степанишена