Найдорожчі фото – депутатів під час виборів, найдушевніше – родинні фото сесії, найпекельніші – знімати їжу, коли тобі вирвали зуб і ти не можеш нічого їсти вже цілу добу!
Але я тримаюсь і виховую силу волі на цих канапках, салатах і круасанах від шефа Ірини! Бо у Вінниці оновлюється меню закладу і на цю смачну фото сесію, звісно, кличуть мене. Може, тому, що я багато не їм? – жартома розказує про нову сесію гастрономічних світлин відомий вінницький фотограф Юрій Білошкурський, чи Юра Вайт. – Секрет успішного смачного фото – живі, яскраві кольори, креативна подача від шефа і листочок базиліку, який я додаю справжнім хірургічним пінцетом. Бо кожна деталь, кожна горошинка перцю чи крупної солі грають свою роль не гірше ніж соковита шинка, свіженький сир чи помідорка… Ну і світло має бути правильним, а фотограф – голодним! Бо як тільки ти ситий – гострота кадру падає і все доведеться переробляти. Над цієї «бібліотекою» канапок і закусок працюю вже третю годину… Клієнти кафе сидять поряд, дивуються цій магії над їхніми стравами і, мабуть, готові замовляти ще і ще… Бо часто на фото страва виглядає краще, ніж в реальному житті! І це моя робота – пережати смак, аромат і запах на світлині, яку хочеться із старту смакувати.
– Свій перший успіх в їстівному фото пам’ятаєш?
– Так! Це коли у Кракові я зайшов у піцерію, а в них на рекламі моя вінницька піца із тягучим сиром… Це моя піца – тоді щасливо кричав я! А мені вже готували таку, бо вибір замовлення був очевидним.
Люблю фотографувати українські народні страви, бо в них є душа. А як ще поряд із салом та борщем чарочка холодної горілки, то це фото може зібрати в Інстаграмі тисячу лайків у обідню пору. Суші гарно виходять через свою структуру… І все, що італійці називають «фреска» — свіжі овочі, сири, випічка та різнобарвні салати із закусками. Бо їх люди в меню вже «їдять» очима, і смачні картинки — це відомий рекламний хід кожного серйозного закладу!
– Скажи чесно, все, що зараз на фото, потім викидають чи їдять офіціанти?
– Нічого ніхто не викидає, бо це не муляжі… Я додому нічого не беру із цього столу, бо на інших зйомках тоді треба класти в торбу металеві двері, шуби чи депутатські значки. Лише як кухар-мандрівник я можу оцінити, наскільки смачно виглядає страва і підправити її одним рухом. Вуаля, готуйте виделки і ложки…
Роман КОВАЛЬСЬКИЙ
