Хто б міг подумати, та життя важкохворого Артемка змінилось після участі у звичайній фотосесії. Кажуть, дітей із особливими потребами не можна фотографувати.

Тому що їхні очі бояться світла і вони ніколи не дивляться в камеру. Проте Артемко зламав всі стереотипи. І не лише вразив фотографа красивими рисами свого обличчя, а і переміг у Всеукраїнському конкурсі юних моделей.

– Зараз Артемкові 11 років. Його діагноз — атиповий аутизм та гіперактивність. Ми довгий час намагались розкрити бодай якийсь його талант та шукали спеціальність, де він зможе себе реалізувати, — розповідає мама Марія Зайцева.

– Спершу він зумів досягти успіхів у легкій атлетиці. Виборов два «золота» як паралімпієць. Він дуже активний. Проявляє свою любов до оточуючих, всім посміхається. Він любить цей світ. Навіть маючи важку хворобу, він може красиво проявити хороші почуття до оточуючих. Ми вирішили взяти участь у дистанційному конкурсі «принців та принцес». Потрібно було прислати фото на певну тематику. Ми не орендували студії, не наймали професійних фотографів. Просто зробили домашнє фото на мобільний телефон. Тоді конкуренція була шалена, бо учасників було багато. Та і фотографії були красиві і професійні. Але журі вирішило перемогу віддати саме нам. Бо, як сказали, їх підкорила усмішка Артемка. А призом конкурсу була подальша професійна фотозйомка. Далі синочок знімався для популярних дитячих журналів. Він відчув, що фотографування — це його стихія. Тому із зодоволенням почав розвиватись у даному виді мистецтва. Разом ми створили йому сторінки у соціальних мережах. Там вказали, що це дитина-аутист. І потроху почали готувати йому портфоліо.

Хто б міг подумати, але йому вдається позувати. Згідно з діагнозом, у нього важкість концентрації. Та фотографуватись йому так подобається, що він докладає максимум зусиль для того, аби отримати класний результат на кадрах. Працювати з ним нелегко, але кадри, які виходять, варті всіх зусиль.

Як професійну модель його вже фотографували у образі хулігана та у костюмі аристократа. Йому це подобається, і зупинятись на досягнутому ми не плануємо. Тому раджу всім батькам шукати таланти своїх дітей, навіть коли вони особливі. Вірити у їхнє майбутнє та максимально допомагати їм.

Софія Копач