Мені лише 30 років, але я вже можу похвалитись, що зробила кар’єру, щоправда, досить-таки оригінальним способом. Три рази, працюючи секретаркою, я виходила заміж за своїх начальників — і щоразу мій наступний чоловік за всіма параметрами був крутішим за попереднього…

Першого начальника я спокусила, коли мені було дев’ятнадцять. Він був одружений, я теж заміжня, але мій Вовчик якось дуже швидко перестав подобатися. У нього був свій маленький бізнес, він раз у раз мотався в Литву і Польщу … Повертався брудний, неголений… У мене весь час було відчуття, що він секонд-хенд.

Шеф теж був не Ален Делон, але… начальник є начальник. Є в цьому слові щось магічне. Аромат влади і грошей плюс запах дорогого парфуму — коктейль Молотова, вибухонебезпечна штучка! Але, чесно кажучи, інтрижку з шефом я завела більше від нудьги. Захотілося перевірити, наскільки я ще чарівна. Все починалося класично: я приходила в офіс в спідниці, щедро демонструвала груди, вії, як у ляльки, а коли записувала під його диктовку розпорядження, не забувала округляти рот і повільно облизувати губи…

Він «поплив» вже на другий тиждень. Але я розуміла: якщо продовжувати в тому ж дусі, одного вечора він просто завалить мене на диванчик в своєму кабінеті. Тоді я змінила тактику. Замість мініспідниці і декольте — строгий костюм, волосся в вузол. Замість сумочки — шкіряний жіночий портфельчик. Загалом, не Оля, а міс Діловитість. Я працювала… ну просто як Катя Пушкарьова в цьому ідіотському серіалі!

І за деякий час ми вже були в одному ліжку. А через півроку одружилися.

Але мій чоловік зробив дурість: став ревнувати, кричати, що відбере у мене всі подарунки, вижене на вулицю голу-босу… Того ж вечора я зателефонувала його колишній дружині і запропонувала «джентльменську угоду»: я повертаю їй чоловіка, а вона переконує його залишити мені квартиру. Як я домоглася того, щоб він повернувся саме до колишньої дружини, розповідати довго. Вона мене, до речі, «кинула»: квартиру він мені не залишив.

Але мені було вже все одно: я спала з новим босом. Він мені сказав: якщо я від нього завагітнію – одружується, бо лікарі йому казали, що навряд чи він стане батьком колись через проблеми зі здоров’ям. Я таки завагітніла. Знайома гінеколог розповіла хитру схему… Коли я була на четвертому місяці, він на мені одружився. А на шостому місяці я втратила дитину. Невдало впала… Кирило підозрював, що я зробила це навмисно. Після цього вагітніла ще двічі — щоб розвіяти підозри. Але обидва рази все закінчувалося викиднями.

А потім… влаштувалася секретаркою! В одну рибопромислову фірму, завдяки старим зв’язкам татуся. Розлучилася з Кирилом. Він, по-моєму, так і не зрозумів, з якого дива. Точніше, він вирішив, що я розчарувалася в ньому як в потенційному батьку своєї дитини. Він навіть уявити не міг, що хтось дітей не хоче!

Я розуміла, що «секретуткою» мені залишилося працювати рік-два. Мені було вже двадцять шість. Я ду­же тихо розмовляла по мобільнику і різко обривала розмову в присутності ше­фа. Я добре одягалася. Постійно говорила, що після двох шлю­бів піду під вінець тільки під розстрілом, але дуже хотіла б завести гідного коханця. Але, мовляв, ось біда: будь-який чоловік, який мені по-справжньому сподобається, обов’язково робить мені пропозицію! І говорила, що єдиний, перед ким я не встою, — це шеф. Обробка шефа велася протягом місяця. Мені допоміг випадок: дружина шефа вляпалася в якийсь дурний курортний роман з аніматором, а чоловікові про це доповіли «доброзичливці».

Секретаркою у нього зараз працює дівчина, за якою я пильно стежу… Але чомусь мені здається, що все у мене ще попереду. Взагалі до стосунків чоловіка-бізнесмена і його секретарки потрібно ставитися, як заповідав великий Конфуцій: міняти те, що можна змінити; змиритися з тим, чого змінити неможливо, а головне — одне з іншим не переплутати!

Валентина Лісова