Мені дуже соромно і боляче це все виносити на загал. Але сталася дуже неприємна історія, після якої мені з нашого містечка хоч виїжджай… Розповідаю все так, як є, аби батьки зробили свої висновки і не повторювали помилок.
У день весілля моєї доньки на нас чекав неприємний сюрприз: третина запрошених гостей не прийшла. Я не могла зрозуміти, що сталося, аж поки не зустріла свою двоюрідну сестру. Вона ж хоча б могла попередити, що не прийде! Від неї я такого не чекала. Адже вона знає, що все зараз рахується, влітає у копійку і ми витратили багато грошей. Ми поговорили, і я зрозуміла, що якось не так виховувала свою доньку.
Виявляється, моя Вероніка вказувала гостям, хто і скільки має принести грошей! Я спершу не повірила, але вона показала мені повідомлення на телефоні. Такі повідомлення донька розіслала усім. Там вказувалося, яку суму вона хотіла б отримати у подарунок. Тому, власне, деякі гості реально образилися і не прийшли.
Ми живемо у звичайному райцентрі, у нас люди не багаті, але щирі, зрозуміло, що з порожніми руками ніхто б не прийшов. От навіщо так вчинила моя донька — не розумію.
Вероніці 25, вона вже кілька років живе і працює у Києві. Для єдиної доньки ми віддавали все найкраще, сподівалися – вона стане хорошою людиною. Вони з зятем мають непогані зарплати. Після весілля навіть планують купити собі квартиру. Власне, вони й весілля хотіли відгуляти у столиці, але це я наполягла, щоб всі урочистості були у нашому містечку. Бо ж незручно було б добиратися нашим родичам і друзям аж до Києва. Ледь вмовила!
Але донька поставила умову, що організацією весілля займається тільки вона і я не мала права втручатися в її справи, мовляв, відпочивай, я все беру на себе. І почала Вероніка командувати. По-перше, запровадила дрес-код на весіллі (чого наше містечко зроду-віку не бачило!) — всі жінки мали прийти у сукнях голубого або бірюзового кольору, а в чоловіків мають бути такого ж кольору краватки. Я спостерігала це все, намагалася сприймати з гумором.
По-друге (і про це я дізналася тільки нещодавно від своєї двоюрідної сестри!), Вероніка натякнула гостям, що, оскільки весілля обходиться в кругленьку суму, бо все коштує дорого – фотограф, автомобіль, сукня, обручки, ресторан, то гості мали б покласти до конвертів не менше 2 тисяч гривень з людини. З дітей (так вже й бути) можна по тисячі гривень. Тобто, сім’я мала розкошелитись на 5 тисяч гривень, бо моя донька захотіла з шиком відгуляти весілля!
Тепер я добре розумію, чому гості не прийшли до нас. Що ж, вони дали моїй доньці гарний урок… Тепер ми опинилися у боргах по вуха, так ще й людям соромно в очі дивитися. Прикро. Хочеться у всіх попросити вибачення за свою доньку.
Олександра,
постійна читачка
