Справжнім пострілом у моє серце стала зрада дружини. Майже 10 років щасливого шлюбу. Я відкрив успішний бізнес. Ні в чому їй не відмовляв. Навпаки, підштовхнув відкрити громадську організацію і розвивати її.

Допомагав своїми зв`язками, щоб шукати їй потрібних людей. Вкладав шалені гроші в її зовнішність. Люсі дуже хотіла пластику, тому я не шкодував нічого для неї. Хірурги зробили абсолютно все: груди – як у порноактриси, губи — як в Анджеліни Джолі та обличчя, немов намальоване. Я не був фанатом пластики, проте готовий був робити все, щоб задовольнити її бажання. Бо вважав, що Люсі — це частина моєї душі.

Вона приїхала до міста із села, як і я. І щиро мене покохала. За час нашого шлюбу мій бізнес вийшов на новий рівень і приносив в рази більше доходу. Тому вона з легкістю могла поїхати на шопінг за кордон. Її улюбленим містом був Париж. Завжди казала, що лише там найкращі прикраси. А відпочивати любила на Мальдівах. Казала, що це єдине місце в світі, де вона почувається по-справжньому щасливому.

Та одна біда — Люсі ніколи не хотіла дітей. Їй було вже 30 років. Завжди казала, що в неї страх народжувати. І діти можуть лише зіпсувати наше життя. Завжди намагався її зрозуміти і вірив у все, що вона казала. А даремно..

Коли ми святкували 5-річчя громадської організації, у мене стався справжній шок. Я випадково проходив повз вбиральню закладу і побачив там її разом із партнером по бізнесу. Вони займались коханням. Я ледь не втратив свідомість, та все ж вирішив свято провести як годиться. Вона повернулась, вся така чарівна, у довгій блискучій сукні, говорила слова подяки нашим партнерам.

Ми приїхали додому та мовчки лягли спати. Наступного дня я почав проводити своє розслідування. І, як виявилось, в неї був не один коханець. Їх були десятки. Та найбільше вона любила 20-річного Сашка. Люсі наймала йому житло та допомагала із модельною кар’єрою. Я навіть зламав її сторінки у соціальних мережах та перечитав всю еротичну переписку. Вона признається у коханні Сашкові та говорить, що ладна заради нього на все. Не думав, що моя дружина стане іграшкою в руках якось хлопчини.

Коли ж я відійшов від шоку, то вирішив терміново розлучитись. Люсі цього не очікувала. Я залишив її такою, якою і взяв — без нічого. В неї лишилась тільки квартира, яку придбала в таємниці від мене.

Відібрав навіть громадську організацію, щоб залишити її без статусу та роботи. Хотів, щоб ця жінка покинула моє життя. І через декілька днів я дізнався жахливу новину: вона померла від передозування наркотиками у одному із місцевих клубів. Черговий коханець залишив її помирати у ВІП-кімнаті. А коли приїхала «швидка», то було вже запізно.

Похорон довелось робити мені. Та я не відчував ніякого прощального болю. Лише шкодував сам себе, що тільки часу витратив на жінку, яка мені зраджувала.. Навіть на прощання із нею запросив лише всіх її коханців. І ще й вказав, аби всі прийшли з червоними трояндами. Бо вона їх ненавиділа за життя. І сам приніс розкішний букет… наостанок. Тіло віддав на кремацію, а прах розвіяв над її селом…

Зараз я не сумую, а вважаю, що так їй доля помстилась за зраду і мої страждання…

Вислухала Софія Копач