Уявіть собі, щоб у цивілізованій країні одна із церков публічно заявила, що не святкуватиме День Незалежності.

Таке може дозволити лише пастор, який абсолютно далеко думками та помислами від країни-іменнинниці. Бо насправді він служить не народу України, а тому, хто пише листи у вічність, що ми окраїна і що ніякої незалежної держави у нас немає.

Десять років тому, під час першого візиту в Київ Вселенського Патріарха Варфоломія я на власні очі бачив, яку ганьбу вчинили в центрі столиці віряни цієї церкви. Як агресивна юрба кричала, що наш патріарх Алєксій (нині вже покійний російський патріарх). Прикро, що за десять років майже нічого не змінилось. Хіба лише для маскування цьогоріч не кричали, що наш патріарх – Кіріл. А все інше було таким же.

Чия це відповідальність, коли очевидно антиукраїнська церква продовжує називатися українською і вводити в оману віруючих, закликаючи не святкувати День Незалежності? Як це взагалі виглядає з точки зору національної без­пеки? Очевидно, таким чином нам пропонують забути всіх загиблих героїв, що віддали за Україну свої життя. А може, завтра пастирі УПЦ (МП) повішають на своїх храмах ро­сій­ський триколор? Саме так починалася окупація Донбасу. Може, хтось у високих владних кабінетах це вже забув?

Нам дуже дорого обходиться наша незалежність. За великим рахунком країну зараз просто розпинають. Міль­йонні та мільярдні крадіжки з бюджету держслужбовцями та олігархами вже стали обов’язковою рубрикою у новинних блоках. І майже ніхто не отримав належного покарання. Тому крадуть і далі, тому і виростає нова генерація чиновників, уже цілеспрямовано заточена на пограбування країни та українського народу. Країну далі ділять за мовою та вірою… Таких нас ніхто в Євросоюзі не захоче.

Дорога Україно, тобі вже 30, ти вже доросла. Вітаємо тебе і весь український народ з річницею! Але вмикай, нарешті, форсаж! Усю цю зграю гнид, що присмокталися до газових труб, електричних дро­тів, водогонів, бюджетного корита, комунального майна, потрібно негайно покропити таким дихлофосом, щоб вона навіки згинула з нашого життя. Людям обіцяли, що буде краще, отже, має бути краще саме простим людям! Інакше ловці душ, які дуже гарно стелять, повернуть свою паству в інший бік, до дешевого газу. І тоді вже нікого нічим не переконаєш. І за­мість наступного ювілею знову станемо безрідними моголами.

Анатолій Жучинський,
головний редактор газети «33-й канал», Заслужений
журналіст України, співзасновник медіа-корпорації «33-й канал»