Юлю, ти робила власний фотопроєкт «33». Працювала з нами в «33-му». А пішла у вічність у 43.

Дівчинкою-неформалкою,  з осиною талією і сережкою в носі запам’яталась всім нам Юля. І я все підшукувала слова – як це делікатно натякнути… ну, щоб хоча б знімала чи маскувала її, йдучи в кабінети влади.

Ні, не тому, що не сприймала, свобода і вибір кожного – то незламні правила нашого життя….

– Ви всі там крейзі? Чи через раз? – сказав мені колись один чиновник, показуючи на її сережку…

А я засміялась у відповідь – так, всі! Вірніше – кожен по-своєму…

А потім Юля стала фотохудожником. Пішла у вільне плавання…. І ось завтра її хоронитимуть.

Висловлюємо співчуття родині та 8-річному сину Артему. Світлі спогади про Юлю її рідних та близьких, колег  – читайте у «33-му».

Саме тут було її перше місце роботи. Ось як розповідає про співпрацю із Юлею у «33-му» журналіст Оксана Пустовіт.

-Її завтра поховають… Юля Стрючкова… Ми ровесниці. Разом працювали в «33-му» …

Юля – фотограф.

Вона страшенно не любила, коли тягнула її фотографувати на «мусорки» …

До вбивць … У морг … Але йшла. Терпіла …

Якось ми зустріли її з Любов’ю Добринською-Мацевич.

З коляскою – народила сина. Вона була такою гарною. І шалено щасливою мамою.

Потім зустрічалися частіше. Наші діти ходили в один садок…

Юля розповідала про свої дизайнерські проєкти на Тяжилові…

Вже неважливо, хто винен в аварії. Або Юля не там перебігала дорогу, або 17-річний хлопчик порушив правила – взяв у тата джип покататися…

Юлі немає. Мініатюрної і тендітної. Сильної і вразливої. Талановитої.

Вона знала, що таке любов …

По-своєму бачила світ у фотооб’єктиві. Її фотографії залишаться після неї. Синові… Йому тепер жити без мами.

Пам’ятати по фото…

43 роки…