Пропонуємо всім школам України написати твір на таку тему та знайти героїв поряд. Вони є!
В усіх школах пройшли уроки присвячені «30- річчю Незалежні України». Учні написали твори про героїв, те що їх вразило. Прочитайте цю розповідь про тих, хто навчає наших дітей і кого вже вивчають в нашій школі. Історія однієї родини. Не якоїсь далекої, а тієї що поряд.
Цього вірша написала школярка Олександра Бурбело. Поетеса-вінничанка, твори якої вивчають сьогодні у всіх українських школах.
Вона пішла із життя в 14-ть. Школяркою. Так і не почувши останнього дзвоника. Але вже встигла написати віршів на 8 томів книг. Багато з них вже видані після її смерті.
Мама та татко Олександри, Світлана Бевз та Сергій Бурбело викладачі Вінницького політеху. Вони також пішли сьогодні до студентів з пам’яттю про свою єдину донечку.
Переживши таку трагедію, мобілізувались і пішли разом на фронт в числі перших добровольців в «Айдар».
Коли інші викладачі та педагоги проводили законне і безтурботне літо відпусток, вони боронили Україну в перші і найтривожніші дні війни у 2014-му.
А коли повертались з фронту, Світлана приручила і привезла з передової із собою вівчарку Бадді. До цього загинуло три її господарі.
Вже 7 років вона живе з родиною в скромних кімнатах гуртожитку для викладачів політеху!
Останній місяць Світлана та Сергій рятують її життя! Щоб прооперувати, возили аж до Одеси. І таки врятували!
Всі знають Світлану та Сергія, як незмінних волонтерів. Вони відкрили центр благодійної допомоги і назвали ім’ям своєї донечки Олександри Бурбело, яка сяє їм і всім нам Зірочкою з небес. І з погляду Вічності вітає всіх нас з Днем знань. А є ще дідусь, Володимир Бевз, колись відомий директор заводу, тепер місіонер пам’яті онучки і просто патріот України.
На жаль, ми не побачили їх у списках «Людей року», чи «Гордості нації».
Просто такі люди роблять вчинки, а не «заводять блати»!
Вірш їхньої донечки і онуки:
Рідна школа
Шкільне життя – відкрита книга!
Гортаю перші сторінки,
Читаю трепетно в ній стиха
Старанно списані рядки.
Ось перші приклади, задачі,
Підручників звабливий світ,
Учнівські радощі дитячі,
А школа – ніби зореліт!
І перша вчителька, що вчила
Усіх серйозності, добру.
А слів її велична сила,
Що окриляла, дітвору!
Усе це в книзі. Розгортаю
Листків мереживо шкільне.
Нові далекі небокраї
В Країну Знань ведуть мене.
Вклонімось низько ж рідній школі!
Вона у кожного своя.
Вона – твоє родинне коло,
Дітей і вчителів сім’я!
(Із книги Олександри Бурбело «Я лиш струна на арфі України”)
Бережіть себе! Цінуйте життя! Поважайте і любіть всіх хто поряд! І огляніться навколо – ось такі Герої є серед нас!
І, як правило, вони без політичної бутафорії!
З повагою,
Тетяна Редько та «33-й»