– Ця сімейка – шахраї, які влазять у чужі сім’ї, колотять там і грабують до нитки, — впевнена 74-річна Зоя Ликівна.

Після розголосу про скандал у родині батюшки МП з Вінницького району, до редакції звернулася пенсіонерка з Вінниці, яка розповіла, як зять цього батюшки разом із сестрою пограбували її квартиру, гараж та зараз відсуджують житлову площу в елітному мікрорайоні на Поділлі.

Наша газета уже повідомляла історію пасинка батюшки. Нагадаємо, що розказав його пасинок Вадим.

– Моя мама багато років працювала на одному із заводів у Вінниці і отримала від держави квартиру. Вона її заробила важким трудом. Сімейне життя з батюшкою не склалося, тому мама виїхала в Італію. Я там з нею жив, але повернувся, бо родичі тут «розбомбили» квартиру і хочуть нерухомість продати, а гроші поділити. Чоловік сестри Ігор зі своїми друзями-«тітушками», з якими їздили по області і залякували вірян та священників ПЦУ не виходити з МП, винесли з маминої квартири навіть унітаз, нічого не залишили... Якщо мама захоче повернутися, їй доведеться зупинятися в готелі. Це несправедливо, вона цього не заслужила. Зараз сестра з Ігорем живуть у будинку батюшки, який той побудував на маминій ділянці. Вона і гроші на будівництво пересилала, а зараз їй закидають, що не має на хату ніяких прав. Шукати правди у правоохоронних органах — марна справа. Зять Ігор  має бандитські зв’язки, його затримали після стрілянини в Броварах, але чомусь скоро відпустили і він далі займається «безпредєлом». Впевнений, батюшка і сестра знають про це, але їх влаштовує на­дійна бандитська «криша», — розповів свою версію цих подій Вадим.

Про сімейно-кри­мінальний скандал у родині батюшки прочитала Зоя Ликівна і прийшла в редакцію щоб розповісти свою історію як потерпіла від членів цієї родини.

– Знаю добре цього Ігоря, він брат співмешканки мого покійного сина. У нас сталася дуже схожа ситуація. Ці люди і мене пограбували, а зараз намагаються відібрати квартиру, яку я придбала для єдиного сина на його 45-річчя.

Мій чоловік інженер, багато років працював в Ізраїлі. Чесним трудом заробили та відкладали кошти. Син вирішив повернутися у Вінницю і я за ним. З відкладених чоловіком коштів купила йому велику квартиру в елітному будинку на Поділлі. Сама жила неподалік в однокімнатній, мені вистачало. Два роки тому син помер. Можливо, його довели?.. Але це важко довести. Того дня ми з ним мали зустрітися у парку біля лікарні Ющенка, але він не прийшов... Пізніше його знайшли в гаражі з ознаками інсульту. Яке горе у матері, яка втратила єдину дитину, важко передати словами... Минуло два роки, а я досі не можу оговтатися. Мало того, що втратила найдорожчу людину, то ще й потерпаю від співмешканки сина та її брата — того самого Ігоря, що «тітушкою» працює... Знаю, що він із банди «хутірських», їх курує колишній депутат... У них зв’язки на усіх рівнях, навіть у правоохоронних органах та судах. Я у цьому вже переконалася. Після смерті сина мене тричі пограбували. Двічі зламували гараж, де збе­рігалося 32 тис. дол. і техніка, яку купували в Ізраїлі. А потім влізли у мою квартиру. Винесли останні збереження «на чорний день», техніку і золото. Почерк крадіжок ідентичний. Про збереження, де і що лежить, знала співмешканка сина. Діма був дуже щирим і довірливим... Але жінка сама фізично не могла зламати замки і все винести, тут не обійшлося без «майстра»...

На усі крадіжки приїжджала слідчо-оперативна група. Я вказала, кого підозрюю, але справи наче в повітрі «зависли»... Зараз б’юся, як риба об лід, щоб відсудити синову квартиру. Вона була оформлена на нього, я ж не знала, що переживу свою дитину... У Діми була офіційна дружина і син — вони перші спадкоємці, але живуть за кордоном, тому відмовилися від спадку на мою користь. Але співмешканка мене й на поріг не пускає. Після смерті свого Діми прийшла забрати його речі і своє золото, яке у сина зберігалося, а вона викликала свого брата Ігоря і з кулаками погрожували мені розправою. Мусила викликати поліцію, бо мене ледь не побили... Зараз вона ходить на суди, обвішана моїми золотими прекрасами. І разом зі своїм сином-боксером, який протягував руки до мого Діми, живуть у купленій на мої гроші квартирі... А тими доларами, які у мене викрала, відкуповували спортсмена від судів, бо дядько Ігор і свого племінника на бандитську стезю наставляє.

Ніколи не думала, що на схилі літ доведеться воювати із бандою шахраїв... Але я все зроблю, щоб відвоювати у них хоча б синову квартиру. Нехай я її продам і гроші на благодійність віддам, але не віддам цим злодюгам...,

Від редакції: готові вислухати й іншу точку зору.

Людмила ПОЛІЩУК