-Навіщо ти все знімаєш?
-Може, завтра я помру, хоч пам’ять залишиться…
Буквально на грані життя і смерті українські бійці фільмували на телефони найбільш хвилюючі моменти війни на Донбасі. Режисер Роман Любий зібрав їх і змонтував у пронизливому документальному фільмі “Зошит війни. War note”. У День міста, 11 вересня, вінничани побачили його у кінотеатрі “Родина”.
Війна потворна… Це розбиті вщент селища, міста, величезні воронки на дорогах, заграви пожеж на півнеба, мирні люди, що тижнями сидять у погрібах, вода в окопах майже по коліно, криваві рани в польових госпіталях… І молоді чоловіки у розквіті сил, бойові побратими, які один за одним відлітають на небеса…
Наші своїх не кидають – ні живих, ні мертвих. Кульмінація фільму — обмін одного російського полоненого на трьох українських “двохсотих”. Їх завезли додому і урочисто поховали. Віддаючи шану загиблим, тисячі людей ставали на коліна і засипали квітами дорогу перед траурними кортежами.
На наших стінах висять килими — щоб не дуло,
На наших душах висять килими — щоб не дуло!
І ми з’являємось відразу під дулом
І вітер крізь щілі заходить придурок….
Такими віршами говорить один з героїв фільму “Зошит війни”. Взагалі, мова бійців натуральна, як в житті. І якщо вони після мінометного залпу кричать : “Сєпарському танку п…дец!” – значить, так воно і є.
-Ніякий художній фільм не в змозі передати реальну обстановку війни так, як цей, – поділився враженнями після перегляду боєць Євген. – Ці кадри безцінні, їх неможливо повторити, вони викликають дуже сильні емоції.
Галина Боднар, директор кінотеатру “Родина”, привітала режисера стрічки. І пообіцяла, що “Зошит війни. War note” можна буде побачити у “Родині”.
А Роман Любий повідомив, що продовжує збирати документальні записи бійців. Щоб залишити для історії “погляд зсередини” на війну на Сході, яка триває восьмий рік.
Ірина ЗОНОВА
