Уявив собі таку картину. В Єрусалимі, на площі перед Храмом Воскресіння Господнього зібралися віруючі українці. Скажімо, на Великодні свята. Поставили по периметру ятки із пасками, крашанками, салом та горілкою, десяток мангалів із свинячим шашликом.

І все це на купі порожніх пляшок, газет з-під оселедців та пиріжків з горохом, обгорток від цукерок, печива й вафель вітчизняного виробництва та шкаралупи від пофарбованих яєць. А на стінах храму в дусі часу величезні транспаранти українською з патріотичними закликами. І великі синьо-жовті прапори, які висять вже за квартал від храму.

Можна сюди додати трохи п’яних дядьків у вишиванках, які горлають на всю площу коломийки типу: «Я – Микола, ти – Микола, оба ми – Миколи. Тебе били коло церкви, мене коло школи…» Чи навіть щось пікантніше. Якась молодиця обкурилася трави і заснула на Камені Миропомазання. А тим часом українські діти лізуть у камеру місцевого телебачення, що веде прямий ефір з площі, і показують роги та язики.

Нічого вам це не нагадує? А якщо сказати: «Умань та хасиди»? Тут уже і уявляти нічого не треба – дивись, фотографуй, знімай на відео, показуй по телевізору. На жаль, складається враження, що з кожним роком велике паломництво ортодоксальних євреїв на Рош га-Шана до могили цадика Нахмана та у Брацлав стає небезпечнішим для місцевих жителів, зокрема і вінничан.

Цьогоріч в Умані зібралося більше 30000 так званих брацлавських хасидів, приїхали відмолити гріхи і гідно зустріти новий 5872 рік. І, як стверджують очевидці, відірватись наповну. Хтось вирішив посмажити кошерний шашлик на балконі шостого поверху – ледь встигли пожежники відвести біду. Інший підпалив купу сміття, вага якого вже пішла на тонни. Хтось попри вірування шукав горілку, цигарки та «травку», комусь захотілося з кимось розібратися на гарячу голову у величезній чоловічій компанії.., над якою витає стійкий дух немитих тіл та невипраних шкарпеток.

Щороку когось із паломників депортують з України, і на цей раз також без цього не обійшлось. Сказати, що хасиди себе поводять зверхньо і некоректно по відношенню до місцевих жителів, було б перебільшенням. Але те, що переважна більшість із них живуть у своєму особливому світі і не звертають ніякої уваги на оточуючих – це очевидно. Достатньо подивитись, в якому стані вони залишають орендоване на час паломництва житло. А про вулиці в Умані ви самі знаєте з теленовин.

Вперше я побачив їх колись давно у Меджибожі, де, власне, і зародилась ця релігійна течія в іудаїзмі. Вони прибули кількома автобусами до єврейського цвинтаря, де поховані перші послідовники цадика. І буквально за годину поїхали. Але залишили по собі територію в такому стані, наче по ній пробігла якась новітня орда. Згодом літав літаками, які привозили сюди хасидів-паломників з Ізраїлю. Запитайте у прибиральниць, які відчищали після них салони та туалети, що вони там бачили. Навіть після генерального прибирання неймовірної кількості сміття ми знаходили в найнесподіваніших місцях недопалки від сигарет. Вже коли паління на борту було суворо заборонено.

Бачив їхні шатра в Борисполі, коли ще не було нових терміналів. І дивувався: який же треба мати талант, щоб моментально будь-яке місце перетворювати на дискомфортну для всіх оточуючих засмічену локацію з шлейфом густого чоловічого запаху… А щодо підлітків з пейсами, які нахабно лізуть у кадр, перекривлюють обличчя та заважають журналістам робити свою роботу, вже говорилося не раз… Як в стіну горохом.

Не знаю, наскільки коректно по відношенню до невеликого українського міста перетворювати його значну частину на хасидську з усіма ментальними та релігійними особливостями, плакатами на іноземній мові та державними символами іншої країни. Це — не наше, але воно нам агресивно нав’язується. І, здається, хтось уже готовий прийняти і змиритись, бо ортодокси привозять гроші. Але ж хіба за гроші можна дозволяти робити себе бідними родичами в своєму домі? Мої знайомі євреї з Ізраїлю, які чомусь не поважають хасидів, дивуються нашому терпінню. Навіть жартома пропонували продати їм могилу Нахмана. То, може, рвонемо бабла? Гроші ж не пахнуть. Але, на жаль, забивають памороки!

У всьому світі є певний порядок речей. Описана на початку картина неможлива в Ізраїлі на площі перед Храмом Гроба Господнього. Бо вас за таке оштрафують на крупну суму, посадять в каталажку або негайно депортують. Причому всю ту умовну українську великодню гоп-компанію. Бо ви ображаєте національну гідність іншого народу, господаря тієї країни. То чому ж тоді можна безкарно ображати нашу гідність?

Ми також буваємо з паломництвом в Ізраїлі, де багато християнських святинь, але не нав’язуємо там нашу ментальність нікому. Прийшли в храм, відбули всенощну чи помолилися вдень. Зайшли в Кувуклію, тихенько торкнулися Гроба Господнього, запалили свічки від Благодатного Вогню і тут же потушили. І нехай хтось поскаржиться, що українці залишили після себе в святих місцях купу сміття…

Ми не претендуємо на жод-ну християнську святиню поза межами нашої країни, а приймаємо правила, за якими живуть місцеві жителі. То, можливо, варто на законодавчому рівні впорядкувати правила для паломників-хасидів? Щоб вони чітко знали, що можна, а чого — зась.

Так розпорядилася історія, що останки цадика Нахмана покояться в подільській землі, яка його народила. І хасиди мають відвідувати його могилу, бо для них це святе місце. Але наші щорічні зустрічі повинні збагачувати обидві сторони духовно та культурно, а не залишатись черговим непорозумінням чи розчаруванням.