Про свою болючу історію мовчала все життя. Але більше не маю сили терпіти. Бо пробачити цього не зможу навіть своїй дитині. Доглядала її, навчала. А вона мене просто вигнала на вулицю. Добре, що в мене ще є син. Тепер живу у нього.
30 років тому народилась моя донька. Вона — менша на 8 років за сина. Тому і була улюбленицею в сім`ї. Невдовзі помер чоловік. І донечка для мене стала духовним спасінням. Одного разу я йшла ринком і мене за руку схопила стара циганка. Жінка сказала, що у старості стану злидаркою через дорослу дитину. Тоді я працювала головним бухгалтером на аграрній фірмі. Мала хорошу зарплатню. І навіть повірити не могла, що колись буду бідувати. Але завжди підозрювала сина.
Бо, як сказала циганка, життя мені зіпсує доросла дитина. Тому завжди його і обмежувала його у всьому. Та він у мене, як то кажуть, виріс справжнім чоловіком. Зумів самостійно відкрити бізнес, стати хорошим батьком для своїх дітей і найкращим чоловіком для коханої дружини…
А от донечка з дитинства була моєю відрадою, бо я так довго про неї мріяла. Все їй пробачала та у всьому підтримувала. Одягала лише в найкращий одяг, водила в музичну школу, танці та гуртки..
Їй все було не так. Казала, що я мало грошей в школу даю, що сумка в неї дешевша, ніж у подруги, що туфлі не останньої моди. Одного разу з моєї скарбнички пропала 1000 доларів. Виявилось, що це донька захотіла собі купити нове пальто та чобітки. Потім здала мої золоті прикраси у ломбард, щоб відсвяткувати свій день народження. Ще згодом вона сказала, що я псую її життя, бо не хочу щоб вона була кращою за інших. Не змогла оплатити їй навчання у найпрестижнішому столичному вузі, тому вона навчалась у Вінниці.
Сказала ще на першому курсі, що такої бідноти вона ніколи мені не пробачить. Те ж саме повторила на п`ятому. Ще тоді мені потрібно було зрозуміти, що циганка на ринку говорила про неї. Але я все думала, що вона виросте успішною, матиме престижну освіту і вдало вийде заміж. Так і склалось. Вона, як і її чоловік, люблять хороше життя. Та для цього витягують зі своїх батьків останнє. Донька приїжджала в гості тільки тоді, коли їй було щось потрібно. А так навіть і не телефонує. Нещодавно обманом змусила мене переписати на неї будинок.
А вже після зібрала мої речі, виставила за поріг і порадила піти орендувати собі десь кімнату, бо вона продасть будинок, а потім вділить мені кошти на кімнату в гуртожитку. В розпачі я зателефонувала сину, про все розповіла. Він забрав до себе і сказав, щоб я не брала навіть копійки у доньки. Нехай забере все собі і буде щасливою. Тепер живу з сином. Навіть не віриться, що колись думала про нього погано.
Тетяна, вінничанка
