Незрячого волонтера Дениса Романовского добре знають не лише на Вінниччині, але й далеко за її межами. Разом із однодумцями він доставляє на лінію зіткнення ООС відремонтовані автівки для військових, станіни для мінометів із дистанційним керуванням тощо. Це заняття для душі і серця. А ще у волонтера була основна робота, яку він тепер втрачає.

«Це зведення рахунків»

Останні шість років Денис відпрацював на Вінницькому учбово-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих (УТОС). Був пресувальником пластмаси. Робив вилки для розеток електроприладів (насосів, плиток, кип’ятильників). Нещодавно Денис Романовський, його дружина Людмила Радківська і незрячий батько Микола отримали від керівництва попередження про звільнення (за скороченням штатів).

-Я та ще певний колектив працівників у вересні не отримали зарплатню за червень. Тобто заборгованість сягала трьох місяців. А першого серпня повністю було зупинено підприємство. У вересні у мене, моїх родичів та деяких колег увірвався терпець. Ми звернулися зі скаргою до прокуратури та Держпраці. А 29 вересня на підприємстві скликали комісію, яка вирішила нас скоротити. Вважаю, за те, що відстоюємо свої законні інтереси, – каже Денис Романовський.

Скаргу до прокуратури та Держпраці підписали шість осіб, скорочують – в чотири рази більше. За словами Дениса, в списку й люди, які роками не працювали на підприємстві. Тому він вважає це «зведенням рахунків».

-Ми отримували зарплатню від обсягу виконаної роботи, а не ставку. Це від двох до трьох тисяч гривень щомісяця (робочий день тривав вісім годин). Коли підприємство зупинилося, ми нічого взагалі заробляли. Премій також ніколи не було. Тому після нашого скорочення фінансове навантаження на підприємство не зміниться, – каже Денис Романовський.

Незрячий волонтер продовжує боротися за свої права. Він разом із родичами подав нові скарги на керівників підприємства Вінницького УТОС до прокуратури та Держпраці.

Скоротив й власну дружину!

Директор підприємства Вінницького УТОС Костянтин Ільніцький прокоментував ситуацію «33 каналу». Він зауважив, що за скороченням штатів звільняє й власну дружину! Загалом будуть вимушені шукати нову роботу 23 працівника, а скасовуються 27 посад. Костянтин Ільніцький категорично спростовує закид щодо «зведення рахунків» із неугодними.

-Причина оптимізації штату – зменшення обсягу виробництва в зв’язку із падінням купівельної спроможності українців. Щодо пана Романовського – він працював на термопластавтоматі. Там ми залишили лише працівників із залишками зору. А тотально незрячі, як Денис, взагалі не мають права працювати на такій посаді, – каже Костянтин Ільніцький.

Основний вид продукції підприємства – вібраційний насос. Також тут роблять електрокип’ятильники, ТЕНи і постільну білизну (у швейному цеху).

-Колись наше підприємство випускало 10 тисяч насосів на місяць, потім – 8, у 2016 році (коли я прийшов сюди на роботу) – 6, у 2018 році – 4, у 2019 році (коли я очолив підприємство) – 3, а нині вже 2 тисячі. Тобто працівників тепер потрібно значно менше. Причин цьому декілька. Приміром, вже понад п’ять років наші насоси підробляють. По-друге, цій розробці вже 60 років, і існують більш сучасні аналоги. А Фонд соціального захисту допомагає лише зі створенням нових робочих місць для людей із інвалідністю, а на переоснащення існуючих кошти не передбачені! – пояснює Костянтин Ільніцький.

Застаріле обладнання і проблема із реалізацією продукції

Перший заступник директора Вінницького підприємства УТОС Анатолій Коваль додав, що зарплатня Романовському та членам його родини вже повністю виплачена. Він каже, що Денис та ще низка осіб підлягають звільненню через скорочення посад з першого грудня цього року. Це рішення приймалося створеною наказом по підприємству комісією. Вона визначала працівників із найбільшою і найменшою продуктивністю праці. Поки що в штаті підприємства близько 160 осіб.

– Робота підприємства наразі не є рентабельною через економічну ситуацію в країні, в тому числі й в зв’язку із карантином. Нині на наших складах знаходиться нереалізованої продукції на близько 8 мільйонів гривень (в цьому ми пересвідчилися на власні очі – авт.) , – наголошує Анатолій Коваль.

Люди, які отримують оплату від виконаної роботи, також підлягають оптимізації, каже керівництво.

-Ми не можемо дати роботу всім охочим із інвалідністю, а наявним працівникам поки не можемо забезпечити гідний рівень оплати праці. В тому числі й через застаріле обладнання – 1948 року, 1950-х років. Воно вичерпало свій ресурс і постійно потребує ремонту, через що знижується рентабельність, – пояснює пан Коваль.

Підприємство УТОС – єдине такого роду у Вінниці, тут працює понад 60 % людей із інвалідністю (не лише по зору). У останні роки його фінансовий стан стабільно є складним.

-Підіймали це питання у міській та обласних радах, Міністерстві соціальної політики, із депутатами різних рівнів. Стукаємо у всі двері, до всіх чиновників. Хоча маємо певну допомогу від місцевої влади. Коли колективна форма підприємств, згідно із законодавством, була скасована, підприємства УТОС залишилися у приватній власності. Держава більше не може їх фінансувати, і вони перебувають на самоокупності. Маємо лише пільгу на ПДВ, – наголошує Анатолій Коваль.

Василь ПЕТРЕНКО