— Це на 100% буде сюрприз, бо Ігор та Вікторія вирішили влаштувати мінівесілля у Калинівці саме на Покрову…

– Але у нас був «агент» серед свідків їхньої урочистості, а тому ми ретельно готували для побратима сюрприз — величезний букет у кольорах Прапора України із 101 квітки! Та наші вітання і викрадення нареченої! — повідомив про весілля на всю Калинівку та Вінницю побратим молодого Андрій Грачов.

І справді, після покладання квітів до меморіалу загиблим на війні в Донбасі атовцям Вінниччини майже 30 фронтовиків із дружинами та дітьми вирушили 14 жовтня у Калинівку на секретну місію вітання Ігоря на позивний Малиш та його красуні-нареченої Вікторії… І в цей святковий день калинівська поліція спершу навіть почала хвилюватись, бо стільки людей у камуфляжі під місцевим РАЦСом тут ще не було. Але чи дізнаються молодята, що на них чекає дружня «засада»?

І вже за 10 хвилин до другої години дня все стало на свої місця, коли фронтовик Ігор Загоруй із нареченою під’їхали на реєстрацію свого шлюбу…

— Я так і знав, що хлопці з дівчатами щось задумали. Бо зранку на Покрову не отримав від них жодного привітання. Невже про мене забули ті, з ким я воював в одному окопі? Так само в нашому РАГСі мене чекав сюрприз, коли я прийшов і замовив весілля на Покрову. А мені кажуть — вибачте, це ви­хідний і День захисника… А я їм — «Це ж я захисник і хочу одружитись саме 14 жовтня!» — розповів фронтовий снайпер із Калинівки Ігор Загоруй.

— Але спершу сьогодні ми згадали всіх, хто не повернувся додому із війни… Слава Героям! Пішли одружуватись!

Молодята і всі їхні родичі прийшли на весілля в ручної роботи подільських вишиванках. А гості від молодого — у бойовій формі, із орденами і медалями… І звучав Гімн України, дзвеніли келихи із шампанським, стелились «на щастя, на долю» мамині рушники та фронтові «кунаки» викрали молоду… І вимагали за неї одразу три «калими» по-калинівськи — співати «Одна калина за вікном…», здати тест на присідання та при гостях станцювати гопак… І через кожні 5 хвилин у центрі Кали­нівки на Покрову лунало «Гірко!»… А мами Ігоря та Віки витирали сльози радості за своїх дітей.

— Ми познайомились із Ігорем-Малишом та Сергієм-Хірургом у 15-му році під Донецьким аеропортом в Пісках… Вони приїхали не виручити. Ця влучна пара снайперів-земляків тоді так попрацювала, що нарешті настала тиша і можна було підняти голову… Відтоді ми друзі, бо наше бойове братерство скріплене кров’ю у Пісках і аеропорту, де стільки тоді полягло кіборгів. І звісно, що сьогодні був поминальний тост за кожного захисника, хто віддав життя за Україну. А Ігорю та Вікторії ми побажали від нашої великої фронтової родини сімейного щастя, злагоди і діток, які будуть пишатись своїми батьками і країною, — розповів друг молодої родини — кіборг Леонід Гуменний.

Редакція «33-го каналу» вітає молодих! І всіх захисників та захисниць України!

Роман КОВАЛЬСЬКИЙ
Фото Сергія ХІМІЧА