А Сарвіра встиг посидіти пів року у СІЗО і повоювати на передовій.

Атовець із Він­ниці Ан­дрій Сар­віра, що пройшов війну із позивним Санчес, нарешті вільний від судів, арештів у СІЗО та обмежень після вуличної бійки в центрі міста у 2008-му році…

– Нарешті справу закрили… Ці­лих 13 років розбирались! Дякую всім, хто мене під­тримував та вимагав чесного правосуддя у Вінниці. Тепер зможу просто приїздити до рідного міста в гості, а не на суди, — розповів Андрій-Санчес, який одружився і від­крив бізнес у Дніпрі.


Сам Андрій, якого за цей давній «кримінал» знайшли аж в АТО і закрили у Вінниці на півроку в СІЗО за бійку «по малолітці, коли бились всі проти всіх…», без проблем згадує ті події…

- Я добре пам’ятаю, як через роки після молодіжної бійки мене висмикнули із АТО і засудили за шрам на носі сина директора м’ясокомбінату «Іва­нівські ковбаси» Сергія Семенчука на 5 років! Тепер все минулось… Бо вся атовська спіль­нота, волонтери за ме­не вписались… Ні­коли не забуду, як вийшов із кліт­ки Апеляційного суду на во­лю і зробив перший дзві­нок бабусі: «Я вільний!» — згадує своє за­судження Кур­батовою та звільнення рі­шенням трій­ки суддів апе­ляційної ін­­станції в 2018-му Ан­дрій…

О дев’ятій вечора 8 листопада 2008 року на центральній вулиці Вінниці побилися дві молодіжні компанії.

З одного боку був 19-річний Андрій Сарвіра зі своїм шкільним другом Миколою Шевчуком, з іншого – 19-річний Сер­гій Семенчук з друзями.

Чисельна перевага була за другою кампанією. Згід­но з текстом вироку, Семенчука супроводжувало двоє. Ще кілька його знайомих були там же, але в справі фігурують як свідки.

За словами Санчеса, ці «свідки» брали участь у бійці.

Друг Андрія Микола ніс у руках пляшку пива. Вона перетворилася на «розочку», якою розрізали ніс Семенчуку.

Немає записів відеокамер, немає чітких показань свідків і найголовніше – немає відбитків пальців на осколках пляшки.

Хто 13 років тому почав бійку в центрі Вінниці першим?

Кожна сторона звинувачувала іншу…

Але ось такий фінал кримінальної справи.

Готові вислухати інші точки зору.

Роман КОВАЛЬСЬКИЙ