Мене розлюбила дружина. Сумно визнавати, але це справді так. Вона починає нахабніти на очах. Можна подумати, що це міф, але я на своєму досвіді в цьому переконався.

Я – чоловік, якому вже за 50. Дружина теж з цієї вікової категорії. П’ятнадцять років ми прожили під одним дахом, ділили всі радості і біди навпіл. Коли їй виповнилося 50, вона почала висувати такі вимоги, які мені не до душі.

Я не знав, з чим це пов’язано. Але друг мені сказав, що це перша ознака того, що дружина мене розлюбила. Я більше не дивував її, «не чіпляв», перестав бути в її очах чоловіком. Вона боялася про це сказати відкрито, тому поводилась так, ніби я їй чимось зобов’язаний.

Спершу прохання спати окремо сприймалося мною адекватно. Мені здавалося, що її просто дратує моє хропіння. Після операції дружині потрібен був здоровий сон, тому я не став заперечувати і перейшов спати у вітальню. Тимчасове явище стало постійним. Тепер дружина каже, що всі люди в нашому віці виступають за комфорт і сплять окремо.

Її якось миттєво почали дратувати мої звички. Вона бісилася, коли я сидів за комп’ютером або ремонтував машину в гаражі. Я зробив все для того, щоб вона заспокоїлася. Але вона знаходила нові зачіпки – нічого не допомагало.

Люди в зрілому віці не змінюються. Вірніше, їм складно це робити.

На свій день народження дружина заявила, що хоче поїхати в Париж. Я теж би не відмовився від такої подорожі, але фінанси не дозволяли. Дружина наполягала, щоб я змінив спеціальність і влаштувався на фірму до нашого родича, де платять хорошу зарплату. Мою думку вона не враховувала. Я не хочу вчитися, вливатися в новий колектив, витрачати півдня на дорогу – в 50 років мені хочеться тиші і спокою.


«Твоя думка нікого не цікавить!» — саме так вона мені сказала, коли я розсердився через її посиденьки з сусідками. Вони сиділи до півночі на кухні і планували на вихідні піти в СПА-салон, витративши величезну суму грошей. Я їй сказав, що ми не можемо собі дозволити такі витрати, вона образилася і перестала зі мною розмовляти

Я зрозумів, що у неї не залишилося ніяких почуттів до мене. Якщо чоловік став жінці байдужим, вона буде всіляко отpy­ювaти його життя. Зробить бід­ним, змусить cпитиcя або почне саджати його під каблук. Але вона ніколи не зізнається в тому, що більше його не любить.

Не в моїх правилах скаржитися. Але коли пригадую, як було раніше і що стало тепер, стає прикро і образливо за ті роки, котрі були витрачені для того, аби збудувати сім’ю. Нарікаю тільки на те, що вчасно не зрозумів, коли ж саме дружина мене розлюбила.

Валерій