Через першого чоловіка я різала вени, через другого — продала квартиру, а третій – мене врятував від біди.
Вперше вийшла заміж у 17 за старшого на 15 років чоловіка. Народила сина. Та любов дуже швидко скінчилася, бо постійно мені мені зраджував, а мене у всьому підозрював. Одного разу взагалі увірвався додому п’яний, почав шукати коханця та розбив мені голову – «швидку» викликали сусіди. На наступний день після моєї виписки з лікарні він розбився на авто. Я думала, що не зможу цього перенести, в день похорону порізала собі вени та прокинулася знову в лікарні. Відійшовши від похорону, я почала вживати алкоголь. У «кабаку» на окраїні міста познайомилася зі своїм другим чоловіком. Нам було весело в компанії – мені здавалося, що багато спільного. Невдовзі він переїхав до мене, і вся його компанія п’яниць постійно веселилась у нас вдома.
Не помічала, як летіли дні, здавалось, що я добре живу. Та я спивалась, і на все це дивився мій син. Ще маленьким хлопчиком він стояв на колінах та благав мене не вживати алкоголь. Я не слухала його, була егоїсткою, винесла з дому все, що було... А потім і квартиру продала — купила дешевшу. Зараз у нього свій бізнес, але з 13 років він ходив по підробітках, щоб купити хліба додому. Я не думала про нього, а мій колишній міг вигнати його з дому вночі або ж ударити ні за що. Син втомився зі мною боротися та переїхав до гуртожитку в своїх 17. Та я продовжувала спиватись. Дійшло до того, що я не могла встати з ліжка. Розуміла, що це кінець – фінальна стадія. Могла не переодягатися більше 10 днів. Одного разу я просто заснула на лавці біля смітника. Невідомий чоловік посеред ночі відвіз мене в лікарню. Це був реабілітаційний центр, а чоловік – волонтер. Наступні 20 днів — немов у тумані. Я боролася сама із собою. Та в мене вийшло.
Відчувала себе кімнатною рослиною, яка не може говорити. І лише через рік я змогла нормально спілкуватися з людьми. Та найдорожчого, сина, не бачила більше десяти років. Тоді я вирішила, що змінюсь і заново побудую своє життя. Спочатку влаштувалася працювати посудомийкою, а зараз за фахом працюю кондитером. Зайнялась собою. Почала ходити у спортзал, змінила зачіску та оновила гардероб. Мій «незнайомий рятувальник» завжди був поруч. Закохалася в його добре серце і подивилась на світ іншими очима.
Разом ми поробили ремонти в квартирі, помирилися з сином та одружились. Тепер я кохана дружина, цінний співробітник та щаслива мама. Лише в 50 моє життя заново почалось. Не бійтесь змін, а, навпаки, робіть все, аби ставати кращими.
Вислухала Марина Романова
