Розщедрилась,
розвіялась,
розкута,
розпатлана,
на перехрестях снів –
моя ти осінь,
До вітрів прикута,
у шалі незбагненних віщунів!
Кида в корзину
пригорщі горіхів,
холодні щоки яблук –
дотулись!
Осінні айстри –
запізніла втіха,
і хризантема
похилились вниз…
Руді долоньки
розкидають клени –
танцює осінь
під небесний спів…
І комиші –
загострені антени –
передають ту музику
без слів…
Оксана Данильченко