У свої 18 років вже точно усвідомлював, що я гей. Мені подобались чоловіки. Від сексу з ними я отримував неймовірне задоволення. Через мою орієнтацію від мене відмовились батьки та друзі. Лише в 35 років вирішив розібратись, чому я гей…

Свою першу любовну пристрасть я відчув у 15 років. Це був мій друг дитинства. Виросли в одному будинку і ходили в один клас. Я відрізнявся від інших. Та Богдан ставився до мене добре, завжди підтримував та захищав. Вже в 15 років я почав розуміти, що він мені подобається. Не як друг, а як хлопець. Ми проводили разом дні, ходити на баскетбол, у школу та на змагання.

Я боявся зізнатись йому про почуття. Тому на одній вечірці, коли ми трохи випили і залишились наодинці, я просто поцілував його. Звісно, цього ніхто не бачив. Але він мене відштовхнув і почав кричати. Наступного дня надіслав смс зі словами: «Давай про все забудемо. І нікому ні слова». Я погодився, адже розумів наслідки. Якщо зізнаюсь йому у почуттях, то втрачу довіру та дружбу. А так я міг бути завжди поруч із ним. Хоча б як друг…

Тим часом я таємно знайомився із чоловіками в Інтернеті. І почав їздити на «секс-зустрічі» у різні міста. Хотілось пробувати щось нове і нове. З часом я все більше розумів, що дівчата взагалі не викликали у мене симпатії… І зізнався сам собі, що я — гей.

Так я жив більше десяти років. За фахом був маркетологом та перекладачем. Тому із легкістю роботу міг знайти собі у будь-якому місті. Переїжджав від чоловіка до чоловіка. Рідні зі мною не спілкувались. Адже сказали, що в нашому райцентрі я зганьбив усю сім`ю. Мама і бабуся були вчителями. Це шановані люди у маленькому містечку. А тут я, зі своєю нетрадиційною орієнтацією. Звісно, ходили брудні плітки. Одного разу маму навіть «швидка» забирала, бо сусідські жінки прийшли їй допікати новими чутками… Після чергової сварки я вирішив, що спілкуватись із мамою нам не потрібно. Взяв і, як кажуть, обір­вав всі контакти.

Далі — просто жив одним днем. Не думав про майбутнє та не шкодував про минуле. Та коли подорослішав, у свої 35 років мені стало цікаво, чому я гей? Це ж не я обирав, а природа… Від мене шарахаються люди, коли дізнаються про мої сексуальні вподобання. Мене не сприймають в колективах та компаніях, коли чують про мою орієнтацію.

Лише у такому свідомому віці мені стало цікаво, чому я не такий, як інші. Бо дійсно відчував себе обмеженим. Почав ходити до психолога, разом з ним розбирати своє життя на частини. Ми зрозуміли, що проблема схована глибоко в дитинстві. Коли я захворів на кір, мені було 5 років. Батьки вчасно не звернулись до лікарів… Тоді я переніс клінічну смерть. Був на межі життя та смерті. Та Бог вирішив мене вберегти. Дав шанс прожити життя заново, але вже іншим — не таким, як усі. І дійсно, з того дитячого моменту все в житті змінилось. Напевно, свідомість та орієнтація тоді змінились також.

Згодом помирився з мамою, усвідомив всі свої помилки.. Коли був у черговому відрядженні за кордоном, зустрів чудового чоловіка. Він також гей. Вихований, освічений та порядний. Це було кохання з першого погляду. Зараз ми разом, будуємо міцні стосунки та сім’ю. Але за кордоном. Бо в Україні нас ніколи не сприймуть такими, як ми є — геями..

Вислухала Софія Копач