І «кроти» є всюди. Був би непрофесійним ворог, якби він в Офіс Президента, радників, до міністерств, стратегічних відомств і силових структур не засилав своїх розвідників чи не вербував вже діючих. Це аксіома всіх розвідслужб. Особливо Росії.

Невже ви думаєте, що, зсунувши до 117000 військових регулярної армії, Росія не готує армію зрадників у нашому тилу? Це називається «п’ята колона».

Не відкрию Америку, коли скажу, що це вже існує давно. І навіть ще не за Порошенка.

У розвідці є своя аналітика. І вона говорить про те, що таку державу як Україна потрібно накрити десь 14-16–тисячною агентурною сіткою.

Вона, як волоком для риби, покриває всю країну. В різних суспільно значимих напрямках працюють так звані агенти впливу. Їхнє завдання — організовувати незадоволених вірою, мовою, державою і рештою. Намагатись переконати, що зі зміною держави, влади чи устрою буде краще. Чи досягнуть вони цього – інше питання. Але це їхнє щоденне завдання. Але кожен, працюючи по своєму напрямку, не знає інших. Їх знають куратори. І вміло управляють. Кожен має, як відомо, своє прізвисько…

А є ще розвідники, тобто «кроти», вони, навпаки, вдають із себе патріотів. Мають «офігенні легенди».

Особливо важливі розвідники – «сплячі кроти». Вони будуть, може, навіть десятки років робити все на благо України. І в якусь мить, коли будуть найближче, встромлять ніж у спину. І в першу чергу це має знати Президент.

Давайте тепер, розуміючи це, поглянемо на ситуацію.

Якщо ви, пане Президенте, переконані, що в ОП немає таких «кротів» чи у міністерствах, відомствах і т.п., бо вас у цьому переконують, женіть таких радників поганою мітлою. Це неправда.

Кожного журналіста, юриста та будь-кого, хто має хоч якесь відношення до пошуку істини, навчають: Все піддавай сумніву! Все! А що тут вже казати за Президента-Головнокомандувача.

І тому виявлення таких «кротів» — це якраз і успіх. А не приниження. Не ви першй чи останній, в кого під боком виявляться такі агенти. Пережив же це прем’єр Гройсман, коли поряд із ним був перекладач – агент, що був завербований ФСБ.

Біля Порошенка та його сина крутився один із «вінницьких», такий собі чоловік із позивним Свердлов.

Та біля всіх президентів, у т.ч. США, такі крутилися! І будуть! Це треба визнавати. І виправляти помилки. У випадку із «вагнерівцями» — публічно. Бо лише так олігархів, якщо ви вважаєте, що спровокована розвідвійна – це їхня справа, ви обезглавите.

А так… А тепер давайте подивимось, що так.

Найнебезпечніші війни – переколошмачувати своїх розвідників. Це знає ворог і тому перед нападом, як показує історія, проводить провокації, обезголовлюючи найкращих. Це також класика розвідок світу.

Історія наочно показує це на прикладі радянського розвідника Ріхарда Зорге. Перед війною гіт­лерівська розвідка перед Сталіним скомпрометувала його так, що того, хто вказав точну дату війни, нападу Гітлера на СРСР, за це розстріляли. Як і десятки чесних розвідників.

А потім Головнокомандувач вкинутими «дезами» ворога прошляпив початок війни. І гнали цього тактика і стратега із бідолашним військом аж до Москви… Доки не покликали професіоналів!

Не вішайте більше ніколи на розвідників ярлики. Ніколи! Таких людей можна лише судити за зраду… Доведену зраду. Все решта – будуть лише ваші мінуси!

Хіба не дивно виглядає публікація новопризначеного керівника відомства, який заявляє, що розвідники, котрі проводили унікальну операцію із «вагнерівцями», працювали на ворога?

Ви думаєте, американські і британські розвідники, які їм допомагали, співпрацювали б з ними, якби це було не так?

І ще, пане Єрмак, скажіть, а чого ви поперлись на ту зустріч із розвідниками?

Ну, не знав Головнокомандувач, що прийшов із шоубізнесу, що він порушує закон, бо не має права передавати такі повноваження будь–кому, то чому ви йому про це не сказали? У вас же там штат, який ми, всі українці, утримуємо саме для цього!

Невже не зрозуміло: може виникнути підозра, що таким чином Президента заманювали у «капкан» залежності?

Я не знаю, хто так «гарно» консультує наших керівників. Але знаю класику буд-якої розвідки світу – ні за яких обставин не можна вибирати на ключові посади тих, чиї батьки, брати, діти живуть в країні-агресорі чи на окупованих територіях. Бо жодний професіонал не вартий таких ризиків, коли в ключові моменти рідних можуть зробити заручниками. І мало хто може переступити через батьків і дітей. Ціною цьому можуть бути тисячні жертви і доля країни.

Родинною залежністю користувались в усі часи. Особливо царська Росія. Всім відомі факти «приборкування» найноровливіших повстанців Кавказу саме через взятих в заручники синів. Наприклад, Шаміля.

Всі країни світу, які розуміють, що таке безпека, ніколи не допустять до державної таємниці людей, які мають хоч якісь зв’язки із ворогом.

А у нас чомусь і губернаторами прикордонних територій, і міністрами призначають із батьками, братами, дітьми на території ворога.

Ми у гібридній війні. І ворог намагається пролізти в кожну відкриту шпаринку! Його стратеги щоденно сидять і думають, як зробити нас слабшими, вразливішими. А підставити владу та президента – то нічого не варто! Ворог біля воріт! На жаль, це не класика, а сучасна реальність.

Тетяна Редько,
Заслужений журналіст
України