Коли ми вдома – ми населення. Коли приходимо на роботу, ми вже гуртуємось в юридичні особи: фірми, фірмочки, пекарні та перукарні, кафешки, магазинчики… Певно, уряду України цікаво буде знати, що взимку кожній людині хочеться загрітися і вдома, і на роботі.

Хоча, напевно, його це не цікавить. Бо потрапляючи в офіс, на робоче місце  громадянин підприємець, службовець, лікар, учитель уже має грітися зовсім по-іншому. Якщо вдома йому газ обійдеться приблизно у 8, 5 грн за куб, то на роботі його тепло коштуватиме в чотири рази дорожче. Щонайменше – 38 грн за той самий, такої ж самої якості газ… Про це вчергове з любов’ю до народу подбав Кабінет Міністрів.

Тут уже спосіб економії газу залишається один. Як казав Геннадій Москаль: «Відключити його нахер і закрити підприємство». Якщо говорити про малий бізнес та, навіть, середній – вижити при такій ціні на газ вже малоймовірно. До речі, вже й промислові гіганти заявляють про збитки. Тому, замість створення нових, нас ближчим часом чекають тисячні втрати старих, обжитих на ринку праці робочих місць.

Польща вже спростила правила в’їзду для наших спеціалістів. Бо при теперішніх податках, пандемії і таких затратах на енергоносії жоден український роботодавець не зможе по-білому дати нормальну зарплату своїм працівникам. І вони знову масово хлинуть в євронайми. А з чим залишимось ми? З втраченими робочими руками, пустуючими фірмами та фірмочками, недоступними цінами в кафешках (про ресторани не йдеться). І, взагалі, з недоступними найближчим часом цінами на продукти харчування, послуги дитячих садочків і т.д, і т.п…

Адже газ по 38 – 46 гривень для юридичних осіб – це свідома вимога влади підвищувати ціну на хліб, молоко, яйці. Бо затрати на виготовлення будь-якої продукції автоматично зростуть через нову ціну на це, вибачайте «Бля...китне паліво». А паралельно держава вимагає від роботодавця підняти мінімальну зарплату і, по-чесному, робити всі відрахунки в пенсійний та інші соціальні фонди включно з військовим збором, який уже четвертий рік обіцяє відмінити.

Скорочувати персонал на кожній фірмі можна лише до певної межі, економити можна лише те, що можна зекономити. За останніх два роки малий та середній бізнес України ці резерви вже вичерпав. І сьогодні його вже серйозно починає цікавити лише одне питання; «А нахрена мені така держава з мільйонними чиновницькими апаратами, з мільярдними бюджетними витратами на їх утримання?» Для чого така влада, яка вганяє у злидні свій бюджетоутворюючий потенціал, встановлюючи такі несправедливі ціни на егергоносії?

Для чого ця орава пацанчиків на костюмчиках, які вже демонстративно «забили» на Україну, які думають лише про те, щоб украсти народне, бюджетне, а потім приховати це від декларування. Загравання з народом методом знищення малого та середнього бізнесу – погана ідея. Бо кожен конкретний працездатний громадянин безпосередньо потерпатиме від цього газового зашморгу. А пенсіонери тим більше, бо кожне втрачене робоче місце – це недоданий внесок у пенсійний фонд. До речі, у нас уже й так на одного працюючого приходиться два пенсіонера. То, хто заробить на цих бідних стариків? Може поляки, чи китайці?

Держава повинна негайно адекватно вирівняти ціни на ринку газу. Інакше до зовнішньої загрози додасться ще одна дуже серйозна загроза – у народу урветься терпець. Ви отримуєте зарплати в сотнях тисяч гривень! Вам тепло і комфортно! У нас також є сім’ї, є діти, старі батьки, ми теж хочемо жити по-людськи. Ми самі створили собі робочі місця, держава до цього не доклала ні копійки. То дайте хоча б нам можливість працювати і заробляти на своє життя! Розвивайте економіку, а не знищуйте те, що є і платить податки. Нарешті, нехай і вас болять голови, як вижити. Адже відповідальність має бути солідарною і пропорційною до посади.