Зізнайтеся чесно — всі ваші мрії здійснилися цього року? У мене — тільки частково. Але були такі моменти, на які зовсім не очікувалося.
У нас є традиція — щороку купувати одну ялинкову прикрасу як подяку року, що минає. Так-от, цього року я не купила жодної. Бо так багато ще всього незавершеного, чого б не хотілося «тягнути» за собою у новий рік.
Частково протягом цього року ми звикли жити з коронавірусом. Звикли до масок, дистанцій, обмежень. Частково ми навіть звикли до війни. Ми звикли частково «фільтрувати» увесь той інформаційний вал пропаганди, котрий тоннами звалюється на наш мозок щоденно. Звикли до дурощів політиків, котрі перетворили країну на шоу, в якому огидно брати участь українцям, котрі, попри все, ще залишаються українцями. Звикли до того, до чого звикати нормальній людині не можна — жити у суцільному стресі і дивуватися, що тебе ще досі якимось дивом Бог береже. Це те, що я хочу залишити в минулому.
Та було у мене багато яскравого і незабутнього. Приїзд дітей та онуків, подорожі, зустрічі, багато цікавих людей, про яких хотілося розказати у нашій газеті, щасливі миттєвості, котрі дозволяли перезавантажитись і спробувати почати життя спочатку. Ось такі моменти варто записувати (так, бо позитивне і гарне якось швидко забувається, стирається з пам’яті суворими буднями) і складати у якусь коробку, щоб потім, у новорічну ніч, дістати ці записки, прочитати і зрозуміти, що не такий вже поганий був цей рік, а наступний, тигрячий, хоч і смугастий, але буде лагідним.
І тепер, перегортаючи останні сторінки старого року, щиро хочу побажати усім, щоб мрії, котрі ви загадаєте у новорічну ніч, обов’язково здійснилися. Щоб при здоров’ї та доброму гуморі ваша родина збиралася разом і щоб у ваших оселях завжди панували мир, злагода і кохання. А газета «33-й канал», реагуючи на всі виклики, відгукуючись на всі проблеми та гострі теми, буде повно і об’єктивно їх висвітлювати. Разом ми подолаємо все!
Тетяна КОНДРАТЬЄВА,
голова первинної
організації НСЖУ газети
«33-й канал» Вінницької
обласної спілки журналістів
