Виповнилось три роки, як пішла з життя Світлана Іванівна Олійник, (09.Х.1972 — 20.ХІІ.2018). Вона була вчителькою початкових класів Гнатківської школи.
Ця жахлива трагедія сталась в її рідній школі. Їй передували дні безжального знущання – Світлану довго, ні за що, пресували, і врешті, зірвавши останню лють, ще й змусили писати пояснювальну записку, яку вона не мала писати. Серце і розум Світлани не витримали такої наруги, рука затремтіла, в очах потемніло. Два тижні без свідомості… Додому з лікарні Світлана вже не повернулась…
Вона покинула нас у розквіті сил, молодості, наснаги. В наступному році Світлані виповнилося б 50. Вона дуже любила життя, своїх близьких, своє село, своїх школяриків. Вона мріяла стати вчителькою і все своє життя присвятила дітям. Пройшов вже третій рік, а її діти, бо Світлана ніколи їх не називала учнями, зі сльозами на очах не можуть забути своєї мами-вчительки.
Трагічна загибель нікого не залишила байдужими. Зовсім незнайомі люди з різних куточків України підтримали родину. Колеги Світлани з різних шкіл, керівники та педагогічні колективи Томашпільщини, сусідніх сіл сприйняли горе родини, як власне. Журналісти різних друкованих видань та провідних телеканалів чесно та глибоко вникли у суть та дали оцінку трагедії. Була порушена справа по умисному вбивству. Однак виявилось, що справу закрили, бо смерть Світлани спричинив… тиск. Вмерла, нібито, сама по собі, і кінці в воду.
Світлану не повернеш, однак справедливість має перемогти, а винні у її смерті відповісти і по закону, і по совісті.
Просимо редакцію видання «33-й канал», яка першою висвітила цю жахливу трагедію і розпочала журналістське розслідування, продовжити цю справу та довести її до кінця, а люди допоможуть — це справа честі.
Вічна пам’ять Педагогу з великої літери, душевній людині Світлані Олійник!
Друзі, колеги, земляки
