– Я тут живу вже три місяці, але оголосив голодування та хочу тікати! Очі­кував людяного ставлення до себе із 18-го листопада як до військового пенсіонера, інваліда ІІ групи та онкохворого пацієнта із 3-ю стадією раку…

Натомість за свої 6467 гривень щомісячної оплати отримав хамство та майже тортури від персоналу, який прийшов на зміну справді людяним медпрацівникам, — розповів мешканець Дашівського будинку інвалідів 71-річний Михайло Філімонович Ткаченко.

— Бо я віддаю інтернату всю свою пенсію та доплачую із власних заощаджень, а мені відмовляли до сьогоднішнього дня навіть у візиті сімейного лікаря. І це при тому, що він працює через дорогу від будинку інва­лідів. Довелось лякати їх голодуванням, бо такого хренового ставлення до людей я ніде не бачив за все своє довге життя. Все вирішує медсестра, яка одночасно і лікар зі всіх хвороб, Бог, суддя і прокурор! Тому довелось телефонувати на «103» в місцеву «швидку», щоб приїхали і зробили мені знеболюючий укол магнезії… Тому фельдшеру із чарівними руками я б дав премію за таку роботу.

Бо, на жаль, після зміни персоналу я не можу дивитись на весь цей бардак у будинку-інтернаті… Невже із нас мають брати гроші за купівлю лі­­ків у сусід­ній аптеці? Де це бачено, щоб лю­ди платили за гарячу во­ду, щоб банально помитись? Чи нормально красти у нас хліб пакетами? Чи треба зібрати за одним столом директора будинку-інвалідів, голову Дашева, медсестру, поліцію та прокурора, щоб нарешті тут було все по-людськи та для людей?..

Цей заклад вже більше схожий на «колонію легкого режиму», а не лікувальний заклад для пенсіонерів та інвалідів! Я вже «…надцять» років виписую «33-й канал» і тому звернувся саме до народної газети, бо її читають всі — від губернатора до санітарки. Якщо я не доживу до ранку, то в моїй смерті прошу винуватити самі вже знаєте, кого… Хочу додому і подалі від такої «медицини»!

Сергій Годун