– Я тут живу вже три місяці, але оголосив голодування та хочу тікати! Очікував людяного ставлення до себе із 18-го листопада як до військового пенсіонера, інваліда ІІ групи та онкохворого пацієнта із 3-ю стадією раку…
Натомість за свої 6467 гривень щомісячної оплати отримав хамство та майже тортури від персоналу, який прийшов на зміну справді людяним медпрацівникам, — розповів мешканець Дашівського будинку інвалідів 71-річний Михайло Філімонович Ткаченко.
— Бо я віддаю інтернату всю свою пенсію та доплачую із власних заощаджень, а мені відмовляли до сьогоднішнього дня навіть у візиті сімейного лікаря. І це при тому, що він працює через дорогу від будинку інвалідів. Довелось лякати їх голодуванням, бо такого хренового ставлення до людей я ніде не бачив за все своє довге життя. Все вирішує медсестра, яка одночасно і лікар зі всіх хвороб, Бог, суддя і прокурор! Тому довелось телефонувати на «103» в місцеву «швидку», щоб приїхали і зробили мені знеболюючий укол магнезії… Тому фельдшеру із чарівними руками я б дав премію за таку роботу.
Бо, на жаль, після зміни персоналу я не можу дивитись на весь цей бардак у будинку-інтернаті… Невже із нас мають брати гроші за купівлю ліків у сусідній аптеці? Де це бачено, щоб люди платили за гарячу воду, щоб банально помитись? Чи нормально красти у нас хліб пакетами? Чи треба зібрати за одним столом директора будинку-інвалідів, голову Дашева, медсестру, поліцію та прокурора, щоб нарешті тут було все по-людськи та для людей?..
Цей заклад вже більше схожий на «колонію легкого режиму», а не лікувальний заклад для пенсіонерів та інвалідів! Я вже «…надцять» років виписую «33-й канал» і тому звернувся саме до народної газети, бо її читають всі — від губернатора до санітарки. Якщо я не доживу до ранку, то в моїй смерті прошу винуватити самі вже знаєте, кого… Хочу додому і подалі від такої «медицини»!
Сергій Годун
Доброго дня. Моя родина також мала відношення до стаціонарного відділення в Дашеві. Подробиці нікого не цікавлять.Все те, що написав цей чоловік у ваші газеті брехня і повна несинітниця. Цих працівників які працюють у цьому відділенні треба поважати і цінувати за їхню важку працю. Низький уклін їм усім.Дякую їм за їхню працю і турботу про своїх мешканців, вони усі для них як рідня.І турбуються вони про них як про своїх рідних. Як ви могли не перевіривши факти написати такий наклеп, як можна вірити інформації у вашій газеті? Як можна просто і легко облити брудом чудовий колектив.
Доброго вечора всім!
Не змогла пройти повз цієї публікації. Випадково на неї потрапила і була дуже здивована тим, що у ній написано, правильніше сказати обурена безвідповідальним та некоректним ставленням редакції 33 каналу до неперевіреної інформації від своїх підписників, і у данному випадку яка з першого до останнього слова становить суцільну брехню!
Вибачте за емоційність, але у мене питання навіть більше не до того хворого чоловіка, доречі судячи із тексту не стільки фізично хворого скільки духовно, людини яка явно обізлилась на весь світ і вирішила зробити боляче оточуючим, жертвами при цьому, з невідомих мені причин, було вибрано соціальний заклад у Дашіві, його працівників, які до речі піклувалися про нього і в день і в ночі (я в цьому впевнена). Питання у мене до редакції газети 33 каналу.
Поясню чому.
У цьому закладі тривалий час перебувала моя родичка, у якої помер син, а онуку та його сім’ї, бабуся стала не потрібна, авжеш квартиру у спадщину отримали далі не цікаво. Так от, коли моя родичка потрапила до цього соціального відділення я була дуже здивована умовами у цьому закладі, в хорошому сенсі здивована, і перш за все – відношеню персоналу до своїх підопічних.
Я як людина що немало років пропрацювала у державних органах влади чудово розумію як фінансуюються подібні заклади, у які умови вижавання вони поставлені. Але такого відношення до своїх обов’язків, повірте, за своє також не коротке життя, я не бачила. Колектив соціального відділення постійно коло своїх підопічних, допомогу підопічні отримують цілодобово і на любий чих підопічних працівники соціального закладу Дашіва реагують відразу. Я про це говорю не просто так, моя сім’я дуже часто відвідувала цей будинок і ми все бачили на власні очі.
Моїй родичці було 94 роки, пам’ять підводила, незавжди просто з нею було, хоча моя родичка дуже хороша людина була, яку поважали і любили усі її оточуючі, але певний стан здоров’я (Альцгеймера) давався в знаки, так от, я не знаю в якому ще місці вона би мала кращий догляд.
Повністю погоджуюсь із попереднім коментарем. Працівниці закладу не те, що ніколи нічого не брали з роботи, а тягнули на роботу з дому все що можна – і консервацію, і городину тощо. Знову ж таки, я це бачила на власні очі. Медсестра постійно знаходилась із своїми підопічними і жодного разу ні один із тих бабусь чи дідусів, які там проживають, не чули ні відмови у допомозі, ні грубого слова.
Більш того, була свідком такої історії: з якихось причин когось із дідусів переводили до іншого закладу, можливо родичи забирали ближче до себе, я сама бачила як дідусі плакали і не хотіли із Дашіва іти.
Роблю висновок, дідусь який писав той опус вочевидь хвора людина, іще раз підкреслю, напевно більше духовно хвора людина, інакшого розуміння бруду який геть зовсім незаслужено вилито на чуйних, душевних і всім сердцем відданих своїй справі людей, я пояснення не можу знайти.
До речі, ясна річ, ніхто ні в кого додаткової оплати за якісь блага ніколи не вимагав. Моя родичка територіально відносилась до громади у якій знаходиться цей заклад і оплату в неї брала держава (підкреслюю “держава”) у розмірі 75% її пенсії, 25% пенсії моїй родичці завжди віддавали. І так було зі всіма підопічними цього соціального закладу.
Мені соромно за такі публікації, за редакцію 33 каналу, яка навіть не удосужилась перевірити слова підписника і вилила весь цей бруд на голови людей, які заслуговують на пошану.
Шановна редакція 33 каналу, я вам наполегливо рекомендую з’їздити у Дашів і побачити все власними очима!
Також я вимагаю від вашої газети вибачення за неправдиву інформацію оприлюднену у вашій газеті, про що ви обов’язково отримаєте також офіційного листа.
Нажаль, рука не піднімається написати «з повагою».
Бадрак Людмила
Прочитала статью и хотела б со свое стороны заступиться за сотрудниц Дашевского социального центра. (Дашівське відділення надання соціальних послуг).
Очень хорошо знаю этот социальный центр. Так как в нём больше 4 лет находилась моя мама. Прежде чем определить свою маму я рассматривала не сколько таких соц.центров. Я вначале сама поехала в этот центр. Меня встретили, провели по всему 2-х этажному корпусу. Показали и ответили на все мои вопросы.
Что я могу сказать за персонал который там работает, девочки работают на износ. Ухаживают за стариками, как за своими родными.
На 24 человека, где 12 лежачих одна работница, которая остается на ночь с ними. Которая с четырех утра на ногах. Ей нужно: лежачего подмыть (извините за подробности), переодеть, одеть памперс, поменять постельное белье. Сделать массаж, что б у него не было пролежней. Потому что это потом их будет проблема и забота. А люди там не все маленький, худенькие, есть и по 100 кг. У всех сотрудниц сорваны спины, межпозвоночные грыжи.
Очень внимательна и ответственная в этом центре
медсестра, «носится»с ними, как с малыми детьми. Утром и вечером меряет им давление, раздает им таблетки, которые им прописаны.
Питание у них 4-х разовое. Девочки (работницы) когда сделают свою работу идут на кухню и лепят в ручную пельмени, вареники, голубцы и всякие вкусняшки,чтоб побаловать стариков домашней кухней. Старики ухоженны, накормленные, досмотренные.
Осенью у сотрудниц есть дни, «субботники»когда они не отдыхают в кругу семьи, а ездят на поля: сами собирают урожай (помидоры, лук, капусту, морковь, свеклу и прочие), потом разбирают по домам и делают сами консервацию для центра. И им ни кто за эту работу не платит.
И работают девочки за копейки, за минималку.
А ребята там не все «здоровые» есть и со своими «тараканами» и каждый хочет что б возле него «крутился шар земной» …
Девочки дай Бог Вам здоровья, сил и терпения в Вашей не легкой работе!
Ирина Липко