Бійтесь, українці, чекайте гіршого, лякають…Мабуть ще так явно не вилазила всяка шваль, яка б не мріяла змести нашу незалежну Україну з лиця землі. Та і в середині її вистачає…

Вчора навіть гарна приятелька нарікала, що, мовляв телефонують із Криму родичі, кажуть, що так гарно живуть, з газом проблем немає, чоловік- правоохоронець, що перейшов служити окупантам, тепер не 700 дол. отримує, а 2000…

А що мова, культура, незалежність, як голий зад? Роботи немає і їсти немає за що? Діти без батьків, бо ті роз‘їхались по заробітках…

Я говорила їй про свободу і можливість відчувати себе господарем на своїй землі…що статус зрадника – це не найкращий титул…

Вона реагувала на мене як на «умолішонну»… грішним ділом подумалось, що може це я із «вимираючих» ідеалістів?!

Цікаво, а що думали ті, хто йшов за Україну на смерть?

Хто не порівнював де більше благо, а вибирав обов’язок, честь, гідність, свободу? Чи це вже застарілі рудименти?

Ви не помітили, що нас тим «какая разніца», кинули наче в другий світ?

Пишу для тих, хто живе з Богом у серці і свободою. Бо інші не зрозуміють… Бо вітер не лише «змітає з ніг», але і запускає вітряки, які дають альтернативну енергетику! Не буде «диктату рашистів»!

Природа подарувала нам найтеплішу за 148 років зиму. І це щоб газ допомогти економити!

На світових ринках зернові побили рекорди! А ми ж світова житниця! Будемо ростити і мати. З нами Бог!

А щодо «харошоі жизні» наших зрадників у Криму, то я попросила передати приятелькою і тут наголошую, що якби не такі іуди, біля берегів Криму Україна вже видобувала б у найбільшому родовищі в Європі газ та нафту. Приєднала б Україна до газопроводу країни Каспію та Середньої Азії. І вони б були другими Дубаями…. І не було б зараз того «Північного потоку-2»…

А так будуть «затичками»… Саме так в російських силовиків та серед армійців називають тих, хто, зрадивши українській присязі, перейшов на бік окупанта.

Хто між хлібом і свободою вибрав хліб - прийде час не матиме ні хліба ні свободи…

Хто вибрав свободу - матиме з часом її і хліб!

Це не я сказала, а такий ненависний окупанту Бандера.

Віри, надії, любові, тобі, мені, кожному з нас!

І Божої благодаті тобі, мій багато стражденний народе! Ми з правдою! А значить з ним! І він з нами! Вірмо!

Ну а що з владою? Яку вибрали - таку і маємо!

Розумний вчиться на чужих помилках - дурний на своїх.

Так казала моя бабуся. Думаю, що і Ваша.

З любов’ю,
Тетяна Редько
Заслужений журналіст України