Від редакції. Ми втомились від рутини, безпросвітності, невизначеного майбутнього. Війна, коронавірус, злидні. Але ми маємо – найголовніше! — вижити! І жити повноцінно і щасливо кожен день. Щоб на зло ворогам! Щоб не дочекались! Тому гумор в цьому — найперший помічник і відрада. Знаєте, коли людина самодостатня? Коли вона уміє сміятись над собою! Тому давайте сміятись разом. Розповідайте нам кумедні історії, які трапились з вами, вашими близькими, свідками яких ви стали. Надсилайте фото і відео. Обіцяємо публікувати на сайті та в газеті. Отож, розпочинаємо.
У той день ми прокинулись, як завжди! В перший день Нового року! Перед цим посиділи за столом. Ну, як усі в Новий рік. Але в будинку когось не вистачає…
Мати рідна — нашої улюбленої коллі Магди. Я, дружина, діти, обшукали всюди. Вирішили, що коли виходив хтось — не закрив двері і вона вибігла.
Тому пішли «прочісувати» Вишеньку. Дружина ліворуч до озера. Я праворуч! Діти: син вгору. Донька — донизу. Що таке цілий день бігати, ходити, бродити, коли вже відмовляли ноги, та ще зірвати при цьому горло криками: «Магда, на-на, до мене» і т.п., думаю, знає кожен.
Я вже не міг доплентатись додому, тому став єдиним відвідувачем кафешки. Щось там перекусив, хоча вся хата була завалена продуктами. Бо хто ходить по кафе 1-го вдень?
Додому повертались злі і морально травмовані. Собаководи порозповідали «жутіки», що це гастролери їздять з інших міст і виловлюють породистих собак для продажу. Що, може, її вже пожерли голодні зграї дворняжок… Ну, може, ще викуп хто хотів.
Зібрались. Донька плаче, син нервує. Вже і дружина стала витирати сльози. Бо ж собака 12 років у нас живе. Член родини…
Коли це чуємо: у шафі в кімнаті для гостей двері — рип… і хтось чалап-чалап…
Біжимо! Та це ж наша Магда заспана! Вона вночі злякалась феєрверків, інших вибухів, бо і ми хлопавки запускали, і зарилась у шафі… А ще чогось пахло від неї шампанським…
- Чого, чого, ось подивіться, — і дружина одразу знайшла на кухні половину перевернутої недопитої пляшки шампанського! А ось слід від розлитого був вилизаний начисто!
А Магда, радісна і щаслива, дещо винувато заглядала в очі. І ми, як вперше, обнімались і раділи Новому рокові. Щоправда, вже пізно ввечері.
Ось так ми зустріли Новий рік…
Тетяна Квасюк
Бред