Життя забрали ускладнення від коронавірусу.

Не так давно ми писали про те, що Ярослав Чубатюк виграв Верховний  Суд у свого експартнера Бориса Гнатика.

Тоді все  місто обговорювало, як Гнатика, експретендента на міського голову і відомого бізнесмена, засудили до  3,5 року тюрми. І він подався «у  біга»…

Друкуємо в пам’ять про Ярослава  уривки його останнього інтерв’ю  «33-му».

Уявіть собі, я вірю людині, бо приятелювали, даю ці кошти «на декілька днів», взамін машину – а коли пробую її перегнати, щоб не платити за стоянку, мене, здогадайтесь за чиїм дзвінком, наздоганяє поліція і арештовує як викрадача авто…

Потім втручається банк, де вона закладена… Коротше, цілий детектив!

А далі судові процеси, схожі на кошмари. Ви ж розумієте, зважаючи на обставини, скільки ресурсу було задіяно, щоб справа розвалилась…

– Дехто каже, що для Гнатика така сума — копійки. Чого він вирішив за це отримати реальний, навіть не умовний, термін?

– Напевно, вірив, що порішає. Працював через адвокатів. Вони вже давали інтерв’ю вашому виданню і запевняли, що про кримінал тут не може бути й мови.

– Всі ще дивувались, чому він у розшуку…

– Та тому, що суд міста присудив йому один рік позбавлення волі за те саме неправдиве повідомлення. Але апеляція не лише не відмінила рішення, але й добавила обман за позичені гроші. І вирок – 3 роки 5 місяців - набув сили. Ось тоді Гнатик і пустився «у біга». А його подали в розшук.

– Адвокат, напевно, завірив клієнта, що Касаційний суд все виправить.

– Ви ж бачили, навіть у ЗМІ підняли цілу хвилю осуду, мовляв, на весіллі сина вручили обвинувачення – яка безпощадність, «клієнт не шахрай» і т.п.

Але я нарешті дочекався торжества справедливості, і вже маю на руках рішення Верховного Суду, яке оскарженню не підлягає. Б.Гнатика визнали винним. Термін відбування покарання 3 роки і 6 місяців залишили в силі. Воно оскарженню не підлягає.

– Скажіть, а ось ці роки судів не змусили вас розчаруватись, плюнути на все, адже суди так затягувались…

– Всяке бувало, але я син офіцера. Мій батько свого часу до заслуженої пенсії пропрацював у вінницькій міліції. І тому йшов до мети.

У мене є все – і навіть віра, що попри все справедливість є…

Релігійна громада, куди ходив  Ярослав із дружиною, пригадує останню  з ним зустріч, як виявилось, це було на свято Миколая, тоді було престольне свято храму, що розміщений у поліцейському навчальному закладі охорони.

Він разом із дружиною та донечкою дарував всім лише позитив… І ось тепер туга огортає серце кожного. Всі, хто знав чоловіка, кажуть, що ці затяжні суди, несправедливість, з якою стикався там, забрали здоров'я чоловіка. І вже коронавірус, з яким зіткнулась вся родина, підкосив.

Родина, близькі робили, що могли. Ставало краще, потім знову  підключались ускладнення. Ярослава не стало вчора ввечері. На Водохреща його душа відійшла у Вічність. Хоронитимуть його у суботу за адресою: м. Вінниця, Вінницькі Хутори, вул. 8 Березня, 20.

Висловлюємо співчуття дружині Анні та всій родині.

Тетяна Квасюк