Ось так і розпалась наша сім`я. 12 років ми прожили в шлюбі. Та в один день все закінчилось, і моє життя стало справжнім пеклом. Довелось піти працювати на фабрику та самій забезпечувати двох дітей та молодого коханця….

За всі помилки доводиться розплачуватися. Так сталось і в мене.

Ще в 17 років я зустріла своє перше кохання. Завагітніла, та він мене кинув, поїхав разом з батьками жити в інше місто. Я була красивою блондинкою і мала безліч кавалерів, серед них одного такого, який любив мене просто без пам`яті. Його звали Андрій. От тоді моя мама вигадала план і змусила мене вчинити за її планом. Переконала, що від цього всім буде тільки краще.

Я почала зустрічатись із Андрієм. Займались коханням. А вже через три тижні заявила, що вагітна. Він нічого не запідозрив, і був на сьомому небі від щастя. Вже за місяць ми відіграли весілля. Переїхала жити до нього.

Після появи на світ старшої донечки він поїхав на заробітки у Чехію. І на місяць за пів року повертався додому. Заробляв кошти, щоб донька та я ні в чому не знали потреби. Зізнаюсь, мене влаштовував такий ритм життя. Я ж була ще молода, хотілось гуляти. Доньку лишала на маму, а сама з дівчатами веселилась, як могла. Звісно, ні чоловік, ні його рідня про це не знали. Для них я залишалась порядною невісткою.

Ось так і пробігали роки... Він сумував за нами, а мене все влаштовувало. Потім на деякий час повернувся на Україну. Та я наполягла, щоб він поїхав знову. І ось через пів року я знову завагітніла. Та вже від іншого коханця. Мама заявила, що потрібно «переіграти» все так, як і минулого разу. То я поїхала до чоловіка на роботу в іншу країну. Сказала, що безмежно скучила. Одягла вишукану білизну та влаштувала нам романтичну ніч...

За три тижні повідомила йому, що вагітна. І він знову шаленів від щастя. Власне, мені це було тільки на руку. І от знову пологи, знову мама дивилась за дітьми, поки я з черговим коханцем розважалась у його двоповерховій віллі під Києвом.. Так і продовжувалось. Наші діти не знали ні в чому потреби. Відвідували найкращі гуртки та одягались лише у красиві речі...

Зізнаюсь, я ніколи не любила. Проте роман із черговим коханцем, на п`ять років за мене молодшим, перевернув все життя. Із Василем ми познайомились на дискотеці, в одному із клубів Вінниці. Це все було не більше ніж просто роман. А потім він закохався та домагався почуттів від мене. Також був одружений. Мав синочка та молоду дружину. Жили вони в його батьків... Він домагався моєї любові всіма способами. Все ж я закохалась. Та цей роман перейшов всі межі. Він приходив ночувати до мене додому, перестрівав мою старшу доньку після школи і розказував їй, що тепер буде її новим татом. Пішов говорити з моєю мамою.

Я була в істериці. Бо розуміла, що мій шлюб руйнується на очах. Правдами і неправдами вмовила дітей нічого не говорити чоловіку. Мама і так була змушена мене прикривати. Одного дня Андрій посеред ночі приїхав додому. Як тільки хтось почав відкривати квартиру, я відразу зрозуміла, що це він... За ті три хвилини, поки ще було виключене світло, перед моїми очима пролетіло все життя. Він побачив у своєму ліжку іншого чоловіка. Скаженів від люті і вимагав пояснень. Тож Василь все взяв на себе. Сказав, що він мене кохає. Але готовий відмовитись від пристрасті, щоб наша сім`я вціліла. Чоловік нічого не відповів. Лише мовчки розвернувся і поїхав до своїх батьків.

Вже наступного дня він забрав дітей на прогулянку та завіз їх на ДНК-експертизу. Без мого відома. От тут і з’ясувалось все, що я приховувала 12 років подружнього життя. Дівчатка мої не його рідні діти. Його ненависті до мене не було меж, він розлучився, обірвав всі контакти. Окрім того, ще й відправив мене жити до батьків та перестав давати кошти.

Коханець також розлучився з жінкою і прийшов жити до мене. Голий, босий і лише з розповідями про те, як любить мене більше за життя. Всі разом ми втиснулись у двокімнатній квартирі моїх батьків. Мені довелось піти на роботу на фабрику, бо чоловікової зарплати 10 тисяч не вистачало на те, щоб забезпечувати сім`ю..

Ось так тепер я і живу. Немов у пеклі... Мушу працювати за двох, щоб хоч якось вижити.. Та все ж є одна радість: я кохаю свого теперішнього супутника Василя. Мої почуття сильні. Тож про гульки та зради навіть мови не може бути.

Людмила читачка