Ця шокуюча історія про смерть 3-місячної україночки Веронічки та тижневі роздуми її батьків вже відома на всю Україну. Бо в селі Українка Лі­тинської громади на Вінниччині тільце немовляти пролежало в хаті Олександра і Людмили ще майже тиждень після смерті… У звичайній ванні.

І весь цей час поруч із трупом дитинки жила її сім’я, бо голова родини не давав добро на похорон! Тому крихітну Вероніку закутали у рожеву ковдру, поклали у пластмасову ванну і накрили фанерою… Кілька разів на день вбиті горем та на грані втрати розуму мати та батько підходили до дитини… І кажуть, дивились, чи вона не воскресла. І саме Олександр відмовлявся ховати свою малу дитину в труні, буцімто планував закопати її тільце в старій могилі своєї мами на сільському кладовищі… Так минув тиждень! І лише 20-го січня ця дивна родина під тиском громади села і після вмовлянь старости погодилась поховати Веронічку.

У це важко повірити, але на маленьку труну для 3-місячної дитинки скинулись родичі та особисто староста села Євген Свічколап.

Як же так сталось, що маленька дівчинка загинула?

Вже відомо, що батька дитини звуть Олександр. Йому 68 років. Журналістів він зустрів на подвір’ї, запросив до хати, але не у ту кімнату, де лежить тіло його доньки. Говорить, Ніка померла за годину після годування. Викликали поліцію. Розтин показав — захлинулась блювотною масою. В морзі крихітну доньку він поклав у пакет та їхав із мертвим дитинчам додому маршруткою. І вже в Українці тато категорично відмовлявся ховати дитину за всіма православними і сільськими канонами…

— Труну я не купив і не збирався купувати. Буду хоронити в могилі бабушки. Вона там буде в тому, в чому зараз вдягнена. У чому вона вмерла, в тому вона і буде вічно спати. Воно новесеньке. Я купляв. А тепер поясніть мені, нащо мені та труна? Щоб вона там гнила довго? Вона буде в цій одежині, я підстелю, — відповідав Олександр Іщук на запитання про труну і похорон по-людськи… І нікому не казав, коли саме в могилі бабусі він закопає своє невинне дитинча…

Цікаво, що під час розмови із журналістами Олександр фактично заборонив щось казати дружині Людмилі. Жінка молодша за нього на 32 роки і видно, що позбавлена в цій сім’ї права голосу… Тому Людмила лише плакала і трималась руками за голову.

— Пережити не можу. Я не знаю, як я це переживу. Зовсім не знаю, як я буду жити далі, — говорить вбита горем жінка.

І в мить, коли чоловік відволікся, Люда каже, що насправді мріє, щоб її Ніку поховали по-людськи — в труні та окремій могилі…

До речі, в Олександра та Людмили є спільна старша донька, 6-річна Оля. Ще є 4-річний хлопчик, який перебуває у Тульчинському будинку дитини. Сама ж родина у Літинській громаді живе кілька років, вони приїхали з Одеської області. Родина перебуває на обліку соціальних служб як сім’я, що опинилась у складних життєвих обставинах.

Свою покійну матір Олександр називає янголом. Тому вирішив ховати Вероніку у її могилі…

— Дитина сюди влізе. Якщо я зможу прокопати, то я її туди і опущу, щоб не чіпати пам’ятник, — розповів Олександр на цвинтарі в селі Українка.

Та із цим середньовіччям не погодилась громада села, а староста Євген Свічколап поїхав у Вінницю за труною та купив останню «домівку» для маленької дівчинки за власні гроші…

— Батько важко йде на контакт. Ситуація важка. Для нас це шок та інцидент на всю область та Україну. Я впливаю і допомагаю, чим можу, — сказав староста.

І Євген таки вмовив 20-го січня поховати дитину в труні поруч з могилою її бабці…

Місцеві жінки в цей момент плакали і нервово хрестились. Бо такого шоку тут ніхто не бачив і не чув за весь час існування села Українка.

— Мабуть, шиза розум у нього відняла? Бо як це — везти мертву дитину в пакеті автобусами і потім у ванні тримати тиждень? І не ховати? Та Люда там права жодного не має. А Саші щось зробилось таке, що він начудив із цими похоронами на всю країну… Хай Бог йому пробачить і розум поверне, бо в них же є ще діти…, — шепотіли міс­цеві жінки в день похорону Веронічки.

Поліція повідомляє, що ця дитина померла в ніч з 14 на 15 січня. Наступного дня, 16 січня, батько забрав додому тіло з моргу, де експерти встановлювали причину смерті. Спершу про традиційні похорони дитини батька вмовляли сусіди цілих два дні. Але йому щось зробилось і він тиждень думав, що і як робити… І лише морозна холодна погода дозволила тільцю дитини не розкластись за цей час жахливих роздумів та зволікань батька…

До речі, в Кримінальному кодексі немає покарання та відповідальності за те, що рідні майже тиждень жили поруч із трупом доньки… Але в хаті була старша сестричка Веронічки, яка все бачила і чула від старших. І це дійсно лякає! Як таке стало можливим в 21-му столітті у звичайному селі на Вінниччині?

Роман КОВАЛЬСЬКИЙ