Продовження «війни» за спадок ексмера за участю прокурора, нотаріусів, поліції та тітки із США… Поламана рука дружини та загадкова смерть матері. Хто пообіцяв кожному із «рішал» 50000 у.о. То скільки там тоді того спадку?!

Останні пів року вся Жмеринка, а тепер й Україна з Америкою, стали свідками запеклої та аморальної «війни» за спадок ексмера міста залізничників, інтелігентної та вихованої людини Зіновія Володимировича Трахтенберга…

Нагадуємо, що 4 липня відомий у Жмеринці бізнесмен раптово помер у місцевій лікарні із діагнозом «серцева недостатність через ускладнення коронавірусу». І в свої 65 чомусь не залишив заповіту двом донькам Майї та Юлії… А ще без його синівської опіки залишилась 94-річна мама Раїса Борисівна, яка під час війни пережила всі жахіття єврейського гетто.

І, на жаль, бабуся Рая в останні місяці та дні свого життя в квартирі №4 натерпілась сучасного жмеринського «гетто» за участі «опі­кунів», «довірителів», голосів із камер відстеження та кількох штурмів дверей у це помешкання у провулку Гвардійському. 29-го січня мама Зіновія Трахтенберга, яка пережила свого сина на пів року, померла при загадкових обставинах… Нині стали відомі сенсаційні факти про смерть та жмеринські похорони Раїси Трахтенберг, яка раптом отримала «золоту акцію» у «війні» за мільйонний спадок свого сина.

— Чому вам не дали попрощатись і по-людськи похоронити бабусю Раю? Ви не думаєте, що її придушили після отримання необхідних підписів під спадком чи дарчою? — запитали ми у старшої доньки Зіновія Трахтенберга – Майї, яка нині веде весь його жмеринський бізнес.

— У довідці про смерть вказано, що наша Раїса Борисівна померла від серцевої недостатності… Точно так, як було із батьком. Тут могло бути що завгодно за закритими від нас дверима її квартири, бо всі 3 нотаріальних документи – дарчі та спадок — вона підписала ще буцімто у вересні 2021-го у Вінниці? Чому не у Жмеринці, у місцевих нотаріусів — неважко здогадатись… Бо вже вся Жмеринка знає, що наші американські родичі телефонували всім міським нотаріусам та просили «зробити послугу»…

Чому зупинилось її серце? Могли банально не дати їй необхідні ліки чи вчинити передоз? – висунула припущення Майя Трахтенберг.

— А з похороном взагалі вийшло су­цільне жахіття… Вночі 29-го їй буцімто стало зле, приїхала «швидка» — і її не стало. Подробиць про її останні хвилини життя ніхто не розказує, бо всім наказали закрити рота. Ми випадково від добрих людей дізнались, бо бабуся померла і тіло забрали на розтин. І наступного дня після її смерті, в суботу, пішли до прокуратури, щоб взяти дозвіл, як найближчі родичі в Україні, на право забрати тіло бабусі Раї із моргу для поховання. Але раптом виявилось, що дозвіл вже є у нікому не відомої людини, яка дивним чином під час вихідних отримала через Консульство України у США довіреність аж з Америки від тітки Олени на похорон… Прокурор нам сказав прийти о 12.00, і він вирішить, кому давати дозвіл на похорон… Ми прийшли рівно о 12.00, а нам кажуть – дозвіл вже дано людині із довіреністю з-за кордону…

Тому, поки ми готували траурну процесію за всіма канонами єврейського народу, її буквально закопали без жодного ритуалу, без молитви, без традиційного єврейського обмивання і рабина… Додому тіло не повезли, а просто із моргу — в яму на цвинтарі. Добре, що поховали хоч біля її чоловіка – нашого дідуся Володимира. Сподіваємось, що її душа і тіло нарешті знайшли спокій.

Бо ми не змогли ні побачитись, ні поговорити, ні попрощатись по-людськи… Хіба це нормально? Просто викопали яму і швидко поховали, без родичів та молитви…

— Ваша мама хоч і розлучилась із батьком, але все одно нині вона учасник всіх цих подій та навіть отримала перелом ноги під час сутички із «опікунами» бабусі?

— Так… Мама із гіпсом після того, як її «задули газом» і штовхнули… Тому адвокати радять їй перевестись на лікування у Вінницю, бо тут, у Жмеринці, вже всі бояться навіть надати медичну допомогу пацієнту із прізвищем Трахтенберг… Я маю право це казати, бо сама після бійки із «паспортистом» потрапила в лікарню, і до мене ніхто не підходив годину… Бо у лікарів буцімто «не було добра» з поліції? Всі чогось бояться і шепочуть пошепки за спиною… І жаліються на «жмеринську мафію»!

— Майє, скажіть, тепер спадок вашого батька будете ділити в судах 50 на 50 із тіткою із Америки? Бо виходить, що бабуся свою частку переписала на доньку в Штатах?

— Тут не все так просто… Бо ми із Юлією є першими серед спадкоємців по родинній лінії. Але я не можу нині відкривати всі карти у цій справі, бо тут дійсно задіяні фахові адвокати та юристи. І кожна деталь та документ має значення. Тому й почалась вся ця «війна» за спадок… Тому нас не пускали до бабусі в квартиру… Тому фактично «найняли» проти нас цих людей, які озвучують ганебні фрази «ви не достойні цього майна… Вам нічого не залишиться! Будете просити хліб по Жмеринці, бо у вас все заберуть…»

Тому після цих погроз і ко­ли мене душили під квартирою бабусі на очах сусідів, я, чесно кажучи, боюсь тепер ввечері ходити по Жмеринці… Бо може статись будь-що… І чоловік тепер у мене за охоронця, бо я веду всі бізнесові справи батька після його смерті. Він мені вірив, любив нас із Юлією, і тому його справу продовжимо ми… І вже знайшлись добрі люди у Жмеринці, Вінниці та Києві, які нас підтримали у «війні» із цією «мафією»…

— Це правда, що «рішалам» і «опікунам» в Жмеринці у вашій справі пообіцяли по 50 тисяч доларів преміальних? Бо нині говорять самі про такі «круглі» суми…

— Я не чула конкретних цифр, але пообіцяли щось дуже значне і добре! Бо так круто вписатись проти нас, бити, душити, викликати поліцію, міняти замки та підмовляти рідну бабусю не зустрічатись із онуками — це треба вміти і хотіти. Я особисто бачила цю ненависть в їхніх очах, коли мене душили як клятого ворога! Ось так люди вже подумки привласнили собі майно нашого батька і, мабуть, бачать себе вже крутими бізнесменами на всю Жмеринку, оскільки вони, незважаючи на свої державні посади, готові йти «війною» на двох доньок Зіновія Володимировича. Але ми вже їх не боїмось, бо тато мав справжніх друзів… А не за гроші! Тому ми готові боротись проти цієї «жмеринської мафії», яка вже всіх дістала.

Далі буде…

Ось що пишуть читачі «33-го каналу» про цю резонансну справу на сайті газети:

– Жахлива ситуація. Дівчат дійсно шкода. Вони добрі і виховані, в них немає мажористості. Вони були дуже близькі і з татом, і з бабусею. І зараз опинились в такій ситуації. А чоловік їх тітки — дуже ушлий ділок. Його прізвище в Жмеринці говорить саме за себе, — зазначає Володимир.

– Цинічно, аморально, гидко. Навіть чужі люди до такого не опускаються, а тьотя з Америки готова вбити своїх пле­мінниць за гроші, до яких не має жодного відношення. Ганьба! — обурюється Ганна Миколаївна.

– Сейчас жмеринские жулики всяких мастей, полиция, друзья, которые предали, пытаются лишить наследства дочерей Зиновия Трахтенберга, друга, которым он являлся у многих из нас; мы должны заклеймить позором эту жмеринскую шваль и всему миру показать лицо этой мафии. Окажите поддержку его жене и дочерям своим мнением в газете. И группа есть в фэйсбуке в память о нашем друге!!! – пише Юхим Григорович.

Роман КОВАЛЬСЬКИЙ