Ти думаєш – я стала на коліна?
Я тільки зав’язала берці!
Жіноче ім’я в мене – Україна!
Любов і гордість оповили серце!

Стою на краю прірви і молюся –
І сум, і віра, і надія в серці!
А ти чекаєш, що я похитнуся?!
Ні! – Схилилась тільки зав’язати берці!

Вінниччина не потрапить у перший етап наступу, якщо буде війна, – впевнений командир добровольчого батальйону «Крим» Іса Акаєв.

У 2014 році інженер-будівельник, батько дев’яти дітей, мусульманин Іса Акаєв змушений був виїхати з Криму, але взяв у руки зброю і пішов воювати за Україну.

Іса став легендарним розвідником, командиром добровольчого батальйону «Крим», який до останнього боронив Савур-могилу. А зараз він разом із родиною проживає на Вінниччині.

Чи буде повномасштабний наступ? Чи переможемо ми окупантів? Як захистити свою родину? Іса Акаєв поділився своїми думками та порадами із вінничанами.

— Ми уже восьмий рік воюємо. Тому зараз люди, особливо військові, готові до будь-яких викликів. Хоча цього разу Росія, напевно, по максимуму захоче продемонструвати свою силу. Знаю, що зараз навіть серед генералітету, наближеного до Путіна, є опозиція, яка розуміє, що війна з Україною призведе до краху Росії. Впевнений, якщо Всевишній вирішив, то Путін приведе цю країну до смерті, як будь-яку імперію. Путін сказав Зеленському: «Нравится — не нравится, терпи, моя красавица». Але це буде їх стосуватися. Розумію, що буде важко. Можливо, будуть втрати. Напевно, знову будуть якісь розчарування, але ми вистоїмо! У нас було 7 років, щоб приготуватися до цього. Хто не встиг, буде готуватися по ходу дій.

Зараз найголовніше — зберігати спокій. Ті, хто готовий як добровольці, як ми раніше, захищати Україну, мають налагодити зв’язок між собою. Всі повинні розуміти, якщо наступ таки відбудеться, то Росія спробує позбавити нас зв’язку. Тому потрібно домовитися, що у певному місці у певний час ви зустрічаєтеся, наприклад, раз чи два на тиждень. Якщо наступ буде, то це буде артилерія, ракетні війська, авіація. У цей період нам головне вберегтися. Максимально подбати про захист жінок, дітей, стариків. Підготувати, що потрібно. І коли прийде час Х, то рухатися у західному напрямку. Хоча я впевнений, що Вінниця не потрапить у перший етап наступу. Судячи з тієї інформації, яка у мене зараз є, то Вінниця для них поки не цікава. У них не так багато сил, щоб ще й на Вінницю їх витрачати. Скоріше за все, як багато хто говорить, це будуть Одеса, Харків, Київ і потім вже сусідні міста.

Для тих, хто хоче захистити свою свободу, своє право вибору, свою землю. Їм у першу чергу треба зберегтися. Потім уже потрібно буде виходити зі зброєю в руках і протистояти окупанту.

— Як діяти цивільним громадянам? Зараз місцева влада просить підготувати підвали будинків, щоб там ховатися у разі обстрілів. Це врятує?

— Високі будинки під час артобстрілу складаються, як картковий будинок. Підвали не пристосовані як сховища. Там лише один вихід, а не хоча б два, щоб можна було евакуюватися. Вижити під час обстрілу там можливо, але коли будинок рухне, важко буде звідти вибратися. Тому, якщо починаються артобстріли, потрібно триматися подалі від багатоповерхових будинків. Краще старатися максимально виїжджати з міста у села. Можливо, доведеться потіснитися, щоб допомогти іншим, ми це вже проходили у 2014 році. По-іншому не вийде. Якщо ми разом усе це не переживемо, перемоги не побачимо.

Люди, які живуть поряд з військовими частинами, військовими складами, повинні розу­міти, що вони можуть потрапити під удар. Електростанції, якісь логістичні центри та інфраструктури навряд чи будуть руйнувати, бо їм не цікаво зовсім знищити Україну, вони хочуть отримати її з усім цим добром.

Знайомі військові припускають, що можливі масштабні військові операції, і ро­сійська десантура може висаджуватися на серйозні об’єкти, такі, як мости, ТЕС, атомні електростанції, щоб взяти їх під контроль, але не знищувати. Вони навіть в Сирії так вчиняли.

Для ворога головне завдання — обезголовити Україну, посіяти паніку, щоб на їхню владу, яку вони захочуть поставити, населення дивилося як на рятівників. Щоб не було супротиву. Але, зрозуміло, що не буде так, як вони хочуть. Якщо Росія ризикне на повномасштабне вторгнення, ми зробимо все можливе, щоб вони пожа­ліли про це. Київ, Одеса, Харків — це не Донецьк у 2014 році. Тут дуже багато людей, які будуть чинити опір.

Людмила ПОЛІЩУК