власними подвигами, постами, патріотичними закликами з-за кордону, куди ви злиняли, щоб не боронити краіну, – обурюються наші читачі.

Хватить в соцмережах розповідати як ви робите благодійність, допомагаєте біженцям. Фоткатись у формі, яка не бачила пороху.

Це обов’язок кожного так робити! Справжні пожертви робляться тихо, для «Божої канцелярії».

Так говорить Біблія.

Якщо твою допомогу помітили інші, бо вона є колосальною, такий же подвиг, це одне.

Але коли ти прийняв біженців і сам трубиш про це де тільки можеш, чи ящиків пару передав тим, хто щомиті ризикує життям, захищаючи тебе, то це, вибачте, моральне мародерство!

Бо просто верне від місцевих депутатів, інших «публічних осіб», які постять і показують пакуночки, які вони роздають нужденним українцям, розікравши в них до цього мільйони.

Більше того, зробивши запопадливо знімки для соцмереж, розігнавши іх всюди через власні прес-служби, ці благодійники одразу звалили за кордон.

Наші колеги, що пішли служити в тероборону, розповідають і про інші «знайомі всім обличчя», які прийшли в парадних камуфляжах, пофоткались, а потім змились, коли потрібно було реально приймати присягу та служити.

Але, на щастя, в нас переважна більшість тих українців – мурах, які роблять благодійність за покликом серця, а не заради збереження іміджу після війни.

Солдатів і офіцерів, які вершачи подвиги, як Привид Києва, навіть обличчя не мають права показати, не те що прізвища назвати.

Народ дорослішає не по днях, годинах!

В голові кожного йде масова переоцінка цінностей і робота над помилками.

І цей народ більше ніколи не буде обирати розкручених піаром моральних деградантів.

Ми все пам’ятатиме! Хто «рисувався», а хто не мав можливості заглянути в ті соцмережі, бо захищав і кував в тилу перемогу!

Хватить гнилого піару!

Якщо так думаєш, приєднуйся!, – закликають ті, хто прислав такого листа.

І ми приєднуємось до них!

Ну погодьтесь, брати операторів, телекамери, супровід, щоб вони розповіли як ти роздаєш йогурт біженцям, це якесь дно.

Тетяна Квасюк