Може хоч ЦРУ, чи МІ6, чи якась Штазі знають.

Хтось небудь у світі дайте відповідь. Якщо хтось надивився комп’ютерних ігор, типу танчіки, де після кожного раунду можна все відновити і гратися далі, поверніться в реальність.

Після кожного бомбардування українських міст та сіл, після кожного обстрілу смертоносними вакуумними снарядами з реактивних смерчів вже не можна повернутись на попередній рівень і все воскресити.

На очах всього цивілізованого світу агресивна імперія Зла нищить мирну незалежну країну.

Рахунок убитих мирних жителів вже йде на тисячі. Загиблих діточок від окупантських куль, снарядів, ракет і бомб вже рахуємо сотнями. Розбомблених будинків, лікарень, шкіл, дитячих садочків вже не встигаємо рахувати.

Зрештою, хто вирішив, що смерть наших військових це нормально? Хто має право вирішувати – бути українській армії, чи не бути?

Чи, може за нашою армією криваві злочини проти людства? Чи, може наша армія, що обороняє свою землю, свої родини, свої ідеали миру і свободи принесла світу хоч тисячну долю того горя та страждань, скільки його принесла людям на планеті Земля смертоносна армія Росії?

Чому і хто вирішив, що армія агресора має право на існування, а армію захисника своєї країни можна знищувати? Що трапилося в світі з гуманністю, співчуттям, підтримкою, людяністю… Чому страшне горе мирної європейської незалежної країни залишає вже два тижні байдужими міжнародні правові організації, куди Україна входить з часу їх заснування? Чому очевидні злочини проти людства, проти цивілізації з її фундаментальними принципами демократії та співдружності перейшли у віртуальну площину?

Я пам’ятаю прекрасний фільм про німецького хлопчика, чий батько був комендантом концтабору для євреїв. Успішний офіцер з гарною дружиною та двома дітками, дівчинкою і хлочиком. Хлопчику було нудно і він таємно від батьків потоваришував із єврейським хлопчиком, в’язнем цього концтабору. Діти гралися разом, німецький приносив євреському поїсти. А, коли табір вже почали обстрілювати війська союзників в кінці війни, німецький хлопчик опинився на його території, вбраний під час гри у смугасту робу в’язня. Нашвидкоруч німецька охорона загнала всіх євреїв у крематорій, разом із сином коменданта концтабора. Батьки кинулись шукати свою дитину, але вже було пізно…

Хто ще в заможній і добре озброєній Європі думає, що це лише кіно? Хто ще серед естеблішменту США, ЄС та інших країн вважає, що середньовічна, відстала, жорстока імперія Зла реагує на людські сентименти і може зупинитись, відчувши запах крові?

Хто ще серед простих європейців та американців не подивися цього фільму про хлопчика, спаленого рідним батьком у крематорії концтабору. Дивіться, бо потім знову скажете, що ми недооцінили реальної загрози від брехливої, цинічної, людиноненависницької Росії, яка безнадійно відстала від сучасного світу і годується війною впродовж всього свого існування.

Коли дуже довго визнавався геноцид українського народу влаштований Росією у вигляді голодомору, ситим європецям не вірилось про 10 мільйонів поставлених на коліна і невинно убієних. Невже у кого ще є сумніви, що ординська ментальність агресивної російської нації знову познущається над європейським народом, який сповідує християнські моральні принципи?

Вона вже крупномасштабно розпочала свою сметроносну роботу. Харків, Київ, Чернігів, Суми, Житомир, Маріуполь, Миколаїв, Одеса, Херсон це тільки великі українські міста, які палають у вогні російських бомб та ракет. А ще сотні менших мирних містечок та сіл, де кожен день хоронять, хоронять і хоронять…

Може, хтось думає, що мільйони наших жінок з переляканими дітьми добираються в Європу для розваги?

І знову нам поспівчували, що рашисти розбомбили пологовий будинок, що витягли з-під завалів десяток дитячих тіл… І завбачливо попередили, що Росія може застосувати хімічну та бактеріологічну зброю проти нас.

Ну, звісно, може, якщо її боятися і дозволяти робити черговий геноцид українського народу. Але амбіції імперії Зла не обмежаться Україною.

Насправді їхньому вождю не важливо, яка країна. Йому важлива поразка слабшого супротивника, будь-якою ціною, щоб нею цементувати свою орду, підгодовуючи її ейфорією перемоги.

Ми не вважаємо себе слабшими. Україна стоїть проти світового зла, але нам потрібна допомога. Нецивілізований, брихливий ворог, присипляє вас, примітивно лякає своєю міццю… Але ви, завдяки нашим воїнам-героям, вже побачили, чого та “міць” варта.

Те ж саме і з тією червоною кнопкою залякування.

На жаль, у нас немає таких, як у вас крутих Джеймсів Бондів. У нас є прості хлопці Василі, Миколи, Сергії, Михайли. І це вони зараз рятують світт ціною свого життя.

Бо це не “танічки” – це вже третя світова війна, яку розпочала Росія. І щоб знову не затягнути її на 5 чи десять років, і не згодувати їй 100000000 людських життів, і поставити під загрозу існування планети, впрягаємось усія цивілізованим світом проти імперії Зла.

Зараз уже не проходять безкінечно довгі розгляди в парламентах, сеймах, кнеседах, сенатах та судах. Все абсолютно очевидно: брехливе, підступне, безсердечне та цинічне божевілля під назвою Росія амбітно приміряє титул Володаря Кілець. Його треба негайно зупинити.

Анатолій Петраченко