Вони уміють воювати лише з мирним населенням. Вірніше, вони тільки й уміють, що убивати мирне населення. Підступно, цинічно, безжально.
А ще вони отримують якусь неприродню насолоду від свого садизму і підлості. Уже увесь світ знає, що для дорослого російського фашиста, батька своїх дітей, абсолютно нормально вистрелити в стару жінку, немовля, молоду дівчину, яку перед тим згвалтує…
Він спеціально розбомбить ціле місто лише для того, щоб захопити трофеї і похвалитися своїй дружині, що вже награбував шуб для неї та доньки і знову йде мародерствувати. Бо йому ще потрібен великий плазмовий телевізор…
Хоча, коли його візьмуть за ср…ку наші героїчні воїни, буде сцикливо проситися і шмаркатись, що не стріляв, нічого не знав, і що, взагалі, в нього бабуся з Вінниці.
“Потєшні” армії для рашастану не новина, їх придумав ще Петро перший. Це щось таке, як і все у кацапів, бутафорське. Як і скажена пропагандонія, що промиває їхні примітивні мозги всіляким страшним інформгі..ном про бандерівців, нацистів, наркоманів, про хімічну зброю та заражених хохлами літучих мишей і “птичек”, які ми направляємо в бік Московії.
Але, по великому рахунку, для дорослого російського фашиста навіть не має значення в чому конкретно винен українець. Йому хочеться убивати вільну людину.
Тому, що ген рабства, закладений в нього з народження, не дозволяє повстати про свого божевільного бутафорського царя. І тому він завжди шукає на кому вимістити свою безнадійну агресію та злість.
І тому він запускатиме смертоносні ракети на пологові будинки, кидатиме бомби на школи, моритиме голодом цілі міста.
Без жодного докору сумління вчинятиме злочини проти людяності і лякати знищенням цивілізований світ. Саме це російський фашизм сьогодні демонструє в Україні: у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Сумах, Житомирі…
Російському фашизму в тому вигляді, яким створив його бункерний Путлер, завжди буде потрібна жертва – “Внєшній враг”. І він шукатиме його по всьому світі. Втім, єдине, що у нього реально є з “новітніх військових технологій” – це дуже багато гарматного м’яса. І він безжалісно кидатиме його на смерть, заради своїх наступних Піррових перемог.
Але і проти навали фашистського гарматного м’яса з Московії є гарантований засіб: БІЛЬШЕ ГАРМАТ. У однієї мирної України їх може не вистачити. Тому, шановна Європа, якщо і далі боятимешся розкраденої “потєшної” армії рабів, яка на очах тане в українських степах, то завтра на місці розбомблених українських міст опиняться Прага, Варшава, Будапешт, Відень і Братислава.
Сьогодні імперія зла, як ніколи, вразлива і знекровлена мужньою українською армією та народом. Час усім миром забивати цвяхи в її домовину.
Сергій Бондарчук
