Десь агушка, обласканий татком,

Уві сні безтурботно сопе.

А тут – розчавлений танком

Дитячий велосипед.

А тут – зотлілі кедики

І випалена душа.

І плюшевий ведмедик,

Розстріляний з калаша.

А тут – сирени звуки

І вибух збиває з ніг…

Холодні мамині руки,

І уже безкінечна ніч.

Безневинні, довірливі, щирі,

Немов різнобарвні метелики.

Помовчіть: відлітає у вирій

Ціла сотня маленьких Ангеликів.

P.S.

Воно прийшло зі Сходу

Поповнити смерті запас

Без серця, без честі, без роду.

Тату, помстися за нас.

 Анатолій Жучинський